Українські виробники озброєнь, які вже передали військовим техніку за системою еБалл, за даними Української ради зброярів, місяцями не можуть отримати за неї оплату. Про це виконавчий директор Ради Ігор Федірков повідомив у коментарі РБК‑Україна. За його словами, заборгованість перед окремими підприємствами становить від 24 мільйонів до сотень мільйонів гривень, і проблема стосується всіх поставок, оформлених через еБалл.

Касовий розрив, який б'є по малих заводах

Федірков підкреслює, що наслідки затримок розподіляються нерівномірно. Для найбільших гравців ринку відстрочка на рівні одного‑двох мільйонів доларів — неприємний, але ще керований касовий розрив. Зовсім інакше ситуація виглядає для невеликих компаній: ці кошти закладаються у зарплати співробітників, закупівлю компонентів і запуск наступних партій техніки. За словами керівника Ради, у частини підприємств уже виникають труднощі з виплатою заробітної плати, тобто затримка оплати перетворюється з фінансової проблеми на загрозу безперервності виробництва.

Як закон №4908‑IX додав новий коло погоджень

Ключовим, за оцінкою зброярів, став прийнятий 10 червня 2026 року Закон №4908‑IX, а 24 червня вступили в силу зміни до статті 28 закону про Державний бюджет на 2026 рік. Пропорції розподілу військового ПДФО залишилися незмінними: 60% отримує Міністерство оборони, 30% — Держспецзв'язок, ще 10% автоматично направляються безпосередньо військовим частинам. Однак з'явилося нове вимога: напрямки використання часток у 60% (МОУ) і 30% (Держспецзв'язок) тепер мають погоджуватися з комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Федірков уточнює, що комітет погоджує не кожне нарахування і не окрему поставку, а загальні напрямки використання коштів, — але оскільки еБалл фінансується саме з частки Міністерства оборони, цей напрямок автоматично потрапив під погодження. Автоматичні 10% для військових частин вимога не торкнулася.

Терміни, яких немає, і скарга до Міноборони та Ради

Зброяри вказують на два системні дефекти нової норми. По‑перше, ця оговорка відсутня в першій редакції законопроєкту і з'явилася вже під час підготовки до другого читання. По‑друге, закон не встановлює жодного строку, протягом якого комітет зобов'язаний видати погодження. В результаті, за словами Федіркова, закон, який мав збільшити фінансування сектору безпеки та оборони на 1,56 трильйона гривень, фактично створив додаткове коло погоджень, через яке частина оборонних компаній тепер не отримує оплату. На боці Міноборони цим напрямком займається Департамент розвитку здатностей та оборонних технологій (ДРСОТ) — колишній ДВТП. Федірков звернувся до Міноборони, ДРСОТ та профільного комітету парламенту з питаннями: коли документи щодо фінансування еБалл були передані на погодження, отримав чи комітет повний пакет і коли виробники нарешті отримають належні їм кошти.

Контекст літа: тендери, ТТХ і «магічне» з'явлення характеристик

Проблеми з фінансуванням оборонних закупівель Рада зброярів піднімає не вперше цього літа. У середині серпня Ігор Федірков попередила, що затримки з укладенням нових контрактів через перехід Міноборони на тендерні процедури можуть за кілька місяців обернутися дефіцитом озброєнь на фронті. Тоді причиною зриву називали відсутність затверджених Генштабом тактико‑технічних характеристик (ТТХ), без яких Агентство оборонних закупівель фізично не могло оголошувати тендери. В кінці серпня Рада уточнила, що за розробку ТТХ відповідають не центри компетенцій, а безпосередньо Генеральний штаб, — і вже наступного дня після публічної заяви Федіркова «майже магічним чином» з'явилися 80–85% раніше відсутніх характеристик, а частина затриманих контрактів підписали. На цьому тлі затримки по еБалл, за оцінкою галузі, виглядають як ще один вузький ділянка в ланцюжку погоджень, де гроші вже мають бути виплачені, але застрягають на бюрократичному рівні.