Після завершення активної фази війни чисельність ветеранів та членів їхніх сімей в Україні може сягнути від 16% до понад 26% населення країни. За оцінками Міністерства у справах ветеранів, оприлюдненими наприкінці 2024 року, цей показник може досягти 5–6 мільйонів осіб, тоді як ширші міжнародні прогнози на базі World Economic Outlook говорять про 9 мільйонів громадян. Такий масштаб вимагає переосмислення державної політики: інтеграція колишніх військовослужбовців та підтримка їхніх сімей стають критичним фактором для збереження людського капіталу й відновлення економіки.

Економічний удар по сім'ях та подвійна втрата доходів

Особливо гостро проблема нестачі довгострокового догляду постає в тих сім'ях, де військовослужбовці зазнали тяжких поранень та інвалідності. Якщо людина втрачає здатність працювати, а її близькі змушені звільнятися з роботи для цілодобового догляду, під удар потрапляють одразу два джерела доходу. Наочним прикладом є історія Наталії Коцар, якій довелося залишити роботу, щоб стати «очима та руками» для свого чоловіка Руслана, який повністю втратив зір і частково слух після поранення під Авдіївкою. Сім'я втрачає фінансову самостійність, роботодавці позбавляються кваліфікованих кадрів, а державний бюджет недоотримує податки.

Дефіцит соціальних послуг та невидимі витрати

Згідно з дослідженнями правозахисного центру «Принцип», наявні медична та соціальна системи України значною мірою спираються на припущення, що весь тягар догляду візьмуть на себе родичі. Проте державні та муніципальні структури здатні покрити лише близько 21% реального попиту на такі послуги, тоді як 65% потреб залишаються на плечах самих сімей або зовсім не закриваються. Постійна необхідність організовувати реабілітацію, оформлювати документи та супроводжувати постраждалого змушує родичів скорочувати робочий час або повністю відмовлятися від професійної діяльності, що створює колосальну приховану економічну кризу.

Суперечливі дані

Масштаби прогнозованої кількості ветеранів та членів їхніх сімей суттєво відрізняються залежно від методології підрахунку. Якщо офіційні дані Мінветеранів кінця 2024 року говорять про 5–6 мільйонів осіб (16–21% населення), то комплексні розрахунки, що спираються на дані World Economic Outlook, підвищують цю планку до 9 мільйонів громадян (26,5% населення). Крім того, в Україні досі відсутні репрезентативні комплексні оцінки сукупних втрат доходів осіб, що доглядають, через що точний обсяг макроекономічних наслідків для домогосподарств залишається невизначеним і потребує термінових соціологічних та економічних досліджень.

Шляхи вирішення та висновки

Інвестиції в професійну систему довгострокового догляду та реабілітації не можна розглядати виключно як соціальні видатки державного бюджету. Це стратегічна економічна необхідність, що дозволяє зберегти зайнятість населення, підтримати платоспроможність домогосподарств та забезпечити стабільні податкові надходження. Без створення розвиненої інфраструктури підтримки осіб, що доглядають, Україна ризикує зіткнутися з хвилею хронічної бідності серед сімей захисників, що сповільнить повоєнне відновлення всієї країни.