У Європейському парламенті активно обговорюється масштабна ініціатива щодо створення нового Європейського оборонного союзу, головна мета якого — забезпечити захист континенту автономно від Сполучених Штатів, зберігаючи при цьому тісне партнерство з Північноатлантичним альянсом. Одним із ключових стратегічних учасників цього оборонного контуру має стати Україна, чий бойовий досвід та технологічний потенціал визнаються критично важливими для безпеки всієї Європи. Автори ініціативи підкреслюють, що геополітична турбулентність та перманентна загроза з боку Росії вимагають від європейських країн кардинального перегляду підходів до власної обороноздатності.

Передісторія та архітектура нового союзу

Як заявляє один із авторів концепції, євродепутат Рейнір ван Лансхот, архітектура нового об'єднання вибудовуватиметься за принципом «від'єднуваний, але не від'єднаний» від НАТО. Це означає, що європейські сили зможуть ефективно доповнювати Альянс, але водночас отримають можливість діяти абсолютно автономно в ситуаціях, коли Вашингтон з тих чи інших причин не зможе або не захоче активувати статтю 5 Договору про колективну оборону. Концепція базується на шести фундаментальних елементах, серед яких центральне місце займуть Європейська Рада безпеки, Європейський військовий штаб та спеціалізований центр військової розвідки.

Роль України та стратегічний поворот ЄС

Особлива увага в проєкті приділяється інтеграції України, армія якої сьогодні вважається найбоєздатнішою та технологічно найрозвиненішою на європейському континенті. За словами ініціаторів проєкту, сприйняття української держави в ЄС зазнало фундаментальної трансформації: якщо на початкових етапах повномасштабної агресії йшлося виключно про допомогу Києву, то сьогодні європейці усвідомлюють, що самі потребують українського досвіду. Зокрема, план передбачає залучення українських військовослужбовців на добровільній основі до складу європейських сил швидкого реагування, що формуються.

Суперечливі дані

Попри амбітність проєкту, навколо його практичної реалізації зберігаються дискусії. Низка експертів і політиків всередині ЄС сумніваються в оперативності прийняття рішень новою Європейською Радою безпеки, хоча автори пропонують відмовитися від принципу одностайності на користь кваліфікованої більшості. Крім того, зберігаються розбіжності щодо ступеня автономії від американської оборонної парасольки на тлі заяв керівництва НАТО про зростаючі ризики гібридних і диверсійних атак з боку Росії на критичну інфраструктуру Європи.

Експертна оцінка та висновки

Створення незалежного оборонного союзу за участю України знаменує собою нову еру в європейській безпеці станом на 2026 рік. На тлі попереджень розвідувальних служб про можливі гібридні операції РФ, європейські лідери змушені прискорювати інституціоналізацію оборонних ініціатив. Інтеграція України, Норвегії та Великої Британії в єдиний контур із застосуванням механізмів взаємної допомоги за статтею 42.7 Договору про ЄС здатна суттєво зміцнити стабільність усього євроатлантичного простору.