Виконавчий директор Української ради зброєносців Ігор Федирко в інтерв'ю РБК-Україна описав системний збій у ланцюжку постачання озброєння: значна частина коштів, виділених Європейським Союзом у рамках репараційного кредиту на українську військову техніку, фактично простояє. Причина — у тому, що тендерна процедура, яку ЄС вимагає використовувати виключно для цих коштів, не забезпечена базовими документами: технічними тактико-тактичними характеристиками (ТТХ). За пів року, за словами Федирка, вдалося підготувати лише чотири ТТХ на чотири типи засобів та провести за ними тендери. Решта маси європейського фінансування, понемногу надходячого на рахунки, залишилася без «точки застосування», тому що закупівельникам просто неясно, що саме закладати в лоти.

Тендерний тупик і репараційний кредит ЄС

Ключовий вузол проблеми — вимога Європейського Союзу проводити закупівлі за рахунок репараційного кредиту виключно через тендери. Федирко зазначає, що це «достатньо цікава» умова, адже самі держави ЄС у часи Першої та Другої світових воєн закупівлі через тендери не проводили. Попри це вимогу виконують, і під неї було створено спільну конструкцію Міністерства оборони та Генерального штабу — так звані центри компетенції. Саме на них мала б лягти координація збору величезної бази знань та даних з фронту, щоб у міністра оборони з'явилася аналітична опора, зроблена безпосередньо на основі польових даних.

Центри компетенцій: структура без керівника

За словами Федирка, система центрів компетенцій не була повноцінно запущена: частина центрів існувала лише формально, без керівників, достатнього штату та налагоджених процесів. Їхні цілі, зміст і завдання, на його думку, переглядали три-чотири рази — змінювали й мету створення, й основні завдання, й кінцевий продукт, який вони мають видавати; останній перегляд концепції, як він вважає, відбувся ще у лютому. На засіданні у суботу, за його словами, вже згадувалося сім-вісім таких центрів, хоча точної відповіді щодо їхньої кількості йому так і не дали. Оскільки центри фактично не створені, процес підготовки ТТХ ніхто не підштовхував, і європейські гроші опинилися «заперті» в процедурі, не забезпеченій документами.

Математика штрафів, яка відлякує виробників

У рамках проведених тендерів переможці були визначені за 17 лотами, проте в низці випадків виробники відмовляються від укладання договорів або виконання зобов'язань за окремими лотами, не розрахувавши власні виробничі можливості. Ситуацію погіршує календар: тендери проводилися в кінці літа, а це три місяці на закупівлю і ще три на збірку, тобто кінцева дата постачання зсувається вже на 2027 рік, не рахуючи непростого процесу перевірки якості при приймальні на склад. До цього додаються діючі штрафи за прострочення виконання військових контрактів: пеня 0,1% від вартості продукції за кожен день прострочення та додатковий штраф 7% при затримці понад 30 днів. За місяць пеня становить близько 3%, а за 45 днів сукупні санкції досягають 11,5% — при тому, що маржа за лотом в умовах тендерної конкуренції може становити лише 3–5%. «Навіть якщо вони справляться зі збіркою, з бюрократією впоратися неможливо», — підсумовує Федирко.

«Магічне» появлення ТТХ у суботу

Попри описаний застій, Федирко фіксує різкий зсув: у суботу вранці, «майже магічним чином», з'явилося 80–85% усіх невідповідних ТТХ. При цьому на ранок суботи АОЗ ще не отримав їх для підготовки до тендерів — онлайн пообіцяли передати документи в найкоротші терміни. Аналогічним чином, за його словами, у суботу «магічним чином» було знято й затримки з підписанням деяких контрактів за окремою номенклатурою. Це дозволяє частково оперативно закрити проблему з ТТХ, проте питання, наскільки швидко бюрократична ланцюжок перетворить з'явлені документи на реальні поставки, залишається відкритим.

Brave1 як українська DARPA

Окремий напрямок розмови — майбутнє платформи Brave1. Федирко зізнається, що спочатку вважав: саме цим механізмом стане Brave1, проте зрештою вирішили створити окрему структуру — центри компетенцій. Питання про те, чи стане Brave1 українською DARPA, тобто єдиним центром розробки та впровадження нових військових технологій, залишається предметом дискусії і, по суті, залежить від того, чи вдасться юридично та організаційно довести до кінця ті самі незапущені структури, про які йдеться в інтерв'ю.

Протирічливі дані

У заявах Федирка є ряд невідповідностей, які варто винести окремо. По-перше, кількість центрів компетенцій не фіксована: спочатку йшлося про шість, потім додали ще два, а на засіданні у суботу згадувалося вже сім-вісім — точної цифри виконавчий директор ради не отримав. По-друге, виникає протиріччя у розподілі відповідальності: з одного боку, йому пояснили, що центри компетенцій напряму не відповідають за ТТХ і що за них повністю відповідає Генеральний штаб; з іншого — задум передбачав, що саме через ці центри ТТХ мали верифікуватися, підписуватися і передаватися в АОЗ для закупівель. Поки центри не створені, цей ланцюжок розірваний, і неясно, який саме орган у кінцевому підсумку «підштовхує» підготовку характеристик. Нарешті, сам факт «з'явлення» 80–85% ТТХ за один день та одночасного зняття затримок за контрактами описано як різкий і не зовсім зрозумілий зсув, що вказує на можливу концентрацію рішень у вузькому часовому вікні без публічного розкриття механізмів.