Командувач Сухопутних військ Збройних сил України генерал Святослав Заїць в інтерв'ю, переданому агентством «Інтерфакс-Україна» та опублікованому виданням РБК-Україна, назвав мобілізацію «великим тягарем», який лягає на його підлеглих. За його словами, без проведення мобілізаційних заходів Сухопутні війська не змогли б виконувати поставлені бойові завдання і, по суті, не існували б як дієве формування. Заява прозвучала на тлі дискусій, що тривають в українському суспільстві щодо механізмів і темпів призову, а також ролі військових структур у забезпеченні явки громадян до військкоматів.

«Не найкраща робота»: військова логістика призову

Заїць не став приховувати, що безпосередня участь військовослужбовців у доставці громадян на медогляд та до військкоматів — завдання, яке він характеризує як «не найкращу роботу насправді». Генерал зазначив, що в інформаційному просторі ця діяльність висвітлюється переважно в негативному ключі, що створює додатковий тиск на особовий склад. Тим не менш, за його оцінкою, альтернативи не існує: саме спільні дії військовослужбовців та співробітників Національної поліції забезпечують фізичну доставку громадян, без якої мобілізаційний процес зупиняється. Заїць підкреслив, що без цього механізму Сухопутні війська не могли б виконувати свої завдання, і закликав суспільство враховувати цю системну необхідність.

Пріоритет — підготовка та збереження життя бійця

Другим ключовим напрямком роботи Сухопутних військ Заїць назвав якісну підготовку особового складу. Генерал розвинув цю думку, перерахувавши кілька рівнів: базова загальна військова підготовка, професійна підготовка за конкретними спеціальностями, подальша адаптація в районі виконання бойових завдань і, нарешті, грамотне й розумне застосування солдата в бою. «Щоб берегти його», — додав командувач, підкреслюючи, що кінцева мета підготовки — не лише бойова ефективність, а й мінімізація втрат. В умовах, коли мобілізація сприймається суспільством як важкий тягар, питання підготовки стає, по суті, відповіддю на головне питання призовників: як довго і в яких умовах їм доведеться служити.

Контекст: посилення контролю за ВЛК та оновлення правил бронювання

Заява Заїця прозвучала на тлі низки адміністративних рішень, спрямованих на корекцію мобілізаційного процесу. Зокрема, у ЗСУ посилено контроль за роботою військово-лікарських комісій: мета — підвищити якість медоглядів і виключити можливість взяття на облік громадян, не придатних до військової служби за станом здоров'я. Паралельно в Україні оновлено правила бронювання працівників підприємств оборонно-промислового та паливно-енергетичного комплексів. Частина компаній може втратити статус критично важливих, що автоматично позбавляє їх можливості бронювати співробітників від призову. Ці заходи, за задумом законодавців, мають звузити коло осіб, реально захищених від мобілізації, і одночасно підвищити довіру до системи, виключивши випадки «бронювання» за формальними підставами.

Інформаційний фон та суспільна реакція

Саме по собі публічне визнання командувачем Сухопутних військ того, що мобілізація — «великий тягар» і «не найкраща робота», є помітним сигналом. В українському медіапросторі тема призову залишається однією з найбільш чутливих: критика з боку громадських активістів, правозахисних організацій та частини населення зосереджена на методах роботи військкоматів і на тому, що саме військові, а не цивільні структури, виконують функції з доставки громадян. Заїць, не заперечуючи негативного висвітлення, фактично переклав акцент на системну необхідність: без мобілізації армія не здатна виконувати завдання. Таким чином, його висловлювання можна розглядати як спробу легітимізувати поточний підхід в умовах, коли суспільна довіра до механізмів призову залишається під питанням.

На момент підготовки цього матеріалу додаткових офіційних коментарів від Міністерства оборони України або Генерального штабу щодо заяв Заїця не надходило. РБК-Україна передає слова генерала з посиланням на «Інтерфакс-Україна», що робить джерело первинним і безпосереднім.