Президент України Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами у Стамбулі детально виклав стратегію Києва щодо закриття критичного дефіциту ракет для систем протиповітряної оборони Patriot. За його словами, Україна розраховує на підтримку європейських партнерів у фінансуванні закупівлі 500 ракет, однак для прискорення постачань, які необхідні вже зараз, Київ має намір використати механізм тимчасового позичання боєприпасів у союзників під гарантії майбутніх постачань зі Сполучених Штатів.

Пакет на 500 ракет та роль Європи у фінансуванні

Зеленський наголосив, що запропонований Вашингтоном пакет із 500 ракет є «дуже хорошою пропозицією», однак для його реалізації необхідно зібрати значні фінансові ресурси. «Ми вдячні Сполученим Штатам Америки. Безумовно, треба збирати гроші на цю пропозицію. Я впевнений, що ми знайдемо фінанси, завдяки нашим партнерам», — заявив глава держави. Водночас він уточнив, що фінансування закупівель за програмою PURL, у межах якої Київ отримує ракети PAC-2 та PAC-3, значною мірою забезпечує Європа. «Все фінансує Європа. Тобто це не безплатно, не подарунки», — зазначив президент, додавши, що українська сторона продовжує роботу у двосторонньому треку з європейськими країнами та іншими державами.

Схема «обміну чергами»: позичити 10–30 ракет під гарантії

Ключовим елементом стратегії, який розкрив Зеленський, стала так звана операція «обміну чергами». За його словами, Україна планує обговорити з окремими партнерами можливість тимчасово взяти у них 10, 20 або 30 ракет для Patriot, підписавши відповідні гарантії та договори про те, що потім з американського пакета на 500 одиниць ці боєприпаси будуть повернуті — «з якимись відсотками або, може, без відсотків». «Кілька разів протягом цієї війни ми виконували... і під час різних діалогів спрацьовувала ця операція, коли ти міняєшся чергами. Я спробую це зробити з деякими партнерами», — пояснив президент. Таким чином, Київ розраховує отримати частину ракет із запасів союзників значно раніше, ніж настануть повноцінні американські постачання.

Виробничі затримки та горизонт 2030 року

Зеленський прямо вказав на причину, через яку українська сторона змушена шукати альтернативні механізми: постачання ракет у межах американської пропозиції відкладені на кілька років. ЗМІ раніше повідомляли про можливість постачань після 2030 року, і президент підтвердив, що затримка зумовлена специфікою виробництва. «У нас є розуміння, що буде цієї зими. Цього недостатньо. Це недостатня кількість для того, щоб захистити», — констатував він. За його словами, США надають або готові надавати Україні озброєння з власних запасів, але темпи цього процесу не дозволяють забезпечити достатній рівень захисту громадян.

Дефіцит та питання пріоритетності: що отримує Київ зараз

Окремо Зеленський порушив тему фактичного розподілу ракет PAC-2 та PAC-3 між споживачами. Він заявив, що значна частина цих боєприпасів відправляється на Близький Схід, а Україна «не є пріоритетом у плані виділення PAC-2 та PAC-3». Водночас президент наголосив, що Київ отримує ракети не лише від Вашингтона, а й веде переговори з іншими країнами світу, насамперед із європейськими. «Ми збираємо по 2–5–10: скільки зможемо домовитися, щоб забрати і доставити відповідні ракети в Україну для захисту людей. Ми захищаємо інфраструктуру, енергетику в першу чергу», — сказав він. Отже, поточний обсяг надходжень залишається непорівнянним із заявленою потребою у 500 одиниць, що й визначає логіку пошуку прискорених механізмів постачань.

Двосторонні треки та залежність від американського пакета

Завершуючи викладення своєї позиції, Зеленський наголосив, що анонсований пакет від Сполучених Штатів залишається «дуже важливим», однак виключно на нього Україна покладатися не може. «Якби Україна розраховувала виключно на ракети від США, то країні було б зовсім боляче», — заявив президент. Він підтвердив, що робота у двосторонньому треку з Європою та іншими країнами триває паралельно з реалізацією американської пропозиції, а механізм тимчасового позичання ракет розглядається як інструмент, що дозволяє скоротити часовий розрив між поточними потребами ППО та фактичними термінами американських постачань.