Народний депутат, перший заступник голови комітету Верховної Ради з фінансових питань Ярослав Железняк в інтерв'ю проєкту РБК-Україна «Не перебивайте» з Володимиром Куренним піддав різкій критиці проєкт державного бюджету на 2027 рік, позначивши його як «нереалістичний» і такий, що містить суттєві структурні вади. За його словами, документ формується в умовах падіння ВВП, при цьому уряд презентує обсяги видатків у трильйонах доларів, що, на оцінку депутата, викликає іронію навіть у закордонних партнерів. Окремим пунктом Железняк назвав нульове збільшення окладів військовослужбовців: базова ставка у 20 тисяч гривень у 2026 році та у 2022 році — це принципово різні суми з урахуванням інфляції, тоді як на ринку праці, зокрема на підприємствах із бронюванням, пропонують 60 тисяч гривень.
Поправка щодо зарплат військових та «кошик» фінансування
Одразу після засідання бюджетного комітету Железняк повідомив, що група з 13 народних депутатів із різних фракцій та груп одноголосно підтримала поправку, яка зобов'язує уряд переглянути зарплати військовим. Для фінансування цього заходу, а також створення фонду підтримки бізнесу та страхування (до 50 мільярдів гривень), депутат запропонував скоротити так звані непрофільні видатки: телемарафони, програми кешбеку, частину дорожніх проєктів, окремі програми в оборонно-промисловому комплексі, а також закрити корупційні схеми у сфері нелегального тютюну, алкоголю, грального бізнесу та митного оформлення. За його підрахунками, лише на зарплати військовим необхідно щонайменше 200 мільярдів гривень. 27 жовтня 2026 року Верховна Рада підтримала проєкт бюджету на 2027 рік у першому читанні.
Зовнішня допомога: 50–60% потреб та умова «домашньої роботи»
Железняк оцінив частку західної допомоги у 50–60% від загальних потреб України, при цьому партнери фінансують переважно невійськовий бюджет — зарплати, пенсії, укриття для об'єктів енергетики, — а також частково військові закупівлі та ремонт техніки. Депутат наголосив, що логіка донорів будується на вимозі «домашньої роботи» — боротьбі з корупцією, — оскільки вони не можуть пояснити власним виборцям, чому виділені кошти виводяться в офшори. Як приклад він навів ситуацію з 18 мільярдами гривень ПДВ, які досі не повернені бізнесу за формальним обґрунтуванням «відсутності грошей», тоді як ухвалення безпечної євроінтеграційної антикорупційної стратегії принесло б 365 мільйонів євро — суму, яка багаторазово перевищує борг з ПДВ.
Мегапопулістські статті та помилка з податковим тиском
Серед найбільш спірних статей бюджету Железняк назвав виплати «тисячі від Зеленського» широкому колу отримувачів, фінансування телемарафону в обсязі 1,6 мільярда гривень та програми стратегічних комунікацій на 5,4 мільярда гривень. З питання підвищення податків депутат використав метафору «корови, яку треба більше доїти і менше годувати», заявивши, що зростання податкового тиску на бізнес у поточних умовах є помилкою. Резерви, на його думку, лежать не в кишенях платників податків, а в «дірявому відрі» корупційних схем: підроблені митні сертифікати, нелегальні тютюнові виробництва в Тернополі та під Львовом, нелегальне паливо, алкоголь і гральний бізнес. Закриття кожної такої схеми, за його словами, дає мільярди гривень до держбюджету без додаткового обтяження легального сектору.
Політичні амбіції: три умови для виборчого процесу
Відповідаючи на запитання про можливе створення власного політичного проєкту, Железняк заявив, що словосполучення йому «не дуже подобається», і окреслив три необхідні умови для нормального виборчого процесу: безпекова обстановка, завершення повномасштабного вторгнення та ухвалення нового виборчого законодавства. За його підрахунками, президент Володимир Зеленський публічно коментував тему виборів уже 23 рази, проте відповідне законодавство досі не змінено. Депутат підкреслив, що «сидіти під ракетами і займатися політичними тусовками доволі дивно», і пов'язав відновлення повноцінного політичного життя з врегулюванням безпеки.
Інтерв'ю було записане в рамках авторського проєкту РБК-Україна «Не перебивайте» та опубліковане 28 жовтня 2026 року. Позиції, викладені Железняком, відображають точку зору першого заступника голови фінкомітету Ради і не є офіційною позицією уряду чи фракції.
