У жовтні 2026 року на території Росії зафіксовано та заявлено 59 уражень об'єктів військової та промислової інфраструктури, — повідомляє авіаційний експерт Анатолій Храпчинський в аналітичній колонці для РБК-Україна. За його даними, близько 60% цих цілей було уражено ракетами та безпілотниками, виробленими одним із провідних українських виробників озброєнь. Храпчинський наголошує, що мова вже не йде про поодинокі акції відплати, а про нормований режим кампанії, в якому синхронно діють ЗСУ, ГУР, СБУ та Сили безпілотних систем під керівництвом Мадяра.

Від точкової відплати до системного вибивання

Як зазначає експерт, жовтневий список уражених об'єктів демонструє зміну філософії ударів углиб території противника. Пріоритетом залишається методичне руйнування так званого «кешфлоу» — паливно-енергетичного комплексу, який забезпечує роботу російської воєнної машини. Удари завдаються не лише по заводах у Волгограді та Рязані, а й по об'єктах у глибокому тилу — в Ухті, Салаваті та інших промислових центрах. За оцінкою Храпчинського, структура уражених цілей робить «абсолютно прозорою» природу інформаційних атак, які останніми тижнями розгортаються навколо вітчизняного miltech-сектора.

Шостий домен: розум як поле бою

У класифікації НАТО людський розум офіційно розглядається як шостий домен ведення бойових дій — поряд із суходолом, морем, повітрям, космосом та кіберпростором. Мета когнітивної війни, за визначенням альянсу, — не просто переконати опонента у певній точці зору, а зруйнувати здатність до критичного мислення, затопити інформаційний простір емоціями та підірвати довіру до власних інститутів. Храпчинський вказує, що саме у цьому домені, на його думку, Росія веде найактивнішу кампанію проти українських виробників далекобійної зброї в період, коли її власна промисловість зазнає системних ударів.

Історичний прецедент: маніфест Трампа 1987 року

Як ілюстрацію механізмів рефлексивного управління експерт наводить випадок із вересня 1987 року. Одразу після повернення з Москви Дональд Трамп викупив смуги у провідних американських газетах — The New York Times, The Washington Post, The Boston Globe — за 94 801 долар і опублікував відкритий лист із вимогою припинити безоплатну допомогу союзникам США. Храпчинський називає цей епізод «хрестоматійним прикладом» операції з рефлексивного управління, розробленої радянським математиком і психологом Володимиром Лефевром: непомітно підкинути опоненту такі вихідні дані та рамки сприйняття, щоб він сам дійшов висновку, вигідного організатору операції, і вважав цю ідею власною. За словами експерта, у 1987 році в документах НАТО ще не існувало терміна «когнітивна війна», проте теорія Лефевра десятиліттями розроблялася в структурах КДБ.

Чому атака спрямована проти виробника, а не проти продукту

Храпчинський пов'язує інформаційний тиск на український miltech-сектор із конкретним контекстом: коли 60% уражень на території РФ забезпечуються продукцією одного виробника, удар по репутації та довірі до цього виробника стає інструментом ослаблення всієї ударної кампанії. Експерт попереджає, що за умов, коли противник «не може виграти на полі бою і горить у власному тилу», його ставка переноситься на внутрішній когнітивний домен — на розпалювання взаємної ненависті, істерики та тотальної недовіри в соціальних мережах. «Не дайте використати себе як сліпий інструмент у чужій рефлексивній грі», — резюмує автор колонки.

На знімку, що супроводжує публікацію, зафіксовано дим над промисловим об'єктом на заході сонця — візуальна ілюстрація жовтневої кампанії ударів по інфраструктурі на території Росії.