Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) опублікував результати нового моніторингу рівня щастя серед населення України. Згідно з даними, зібраними у травні 2026 року, 71% опитаних заявили, що вважають себе щасливими, попри триваючу повномасштабну війну. Одночасно 16% респондентів назвали себе нещасливими, а частка тих, хто завагався відповісти однозначно («і так, і ні»), зменшилася до 11%. Таким чином, кількість щасливих українців більш ніж утричі перевищує кількість нещасливих.

Динаміка за півтора року: від 58% до 71%

КМІС понад 20 років безперервно веде моніторинг суб'єктивного благополуччя громадян, що дозволяє простежити довгострокову динаміку. У грудні 2024 року, коли війна вже понад два роки перебувала в фазі повномасштабного конфлікту, лише 58% українців вважали себе щасливими. До грудня 2025 року показник зріс до 69%, а у травні 2026-го досяг 71%. Для порівняння: у грудні 2021 року, за два місяці до початку повномасштабного вторгнення Росії, рівень щастя також становив 71%. Таким чином, суб'єктивне благополуччя населення повернулося до довоєнного рівня. При цьому частка нещасливих за весь період практично не змінилася — близько 16% як у грудні 2024 року, так і у травні 2026-го. Значний зсув відбувся в категорії невизначених відповідей: з 25% до 11%, що свідчить про перехід значної частки громадян від двозначного сприйняття власного життя до більш позитивної оцінки.

Вік, дохід і здоров'я: ключові детермінанти

Соціологи виділяють кілька факторів, найтісніше пов'язаних із рівнем суб'єктивного щастя. Вік демонструє зворотну кореляцію: серед українців до 40 років щасливими себе вважають 75%, тоді як серед людей 70 років і старше цей показник становить 60%. Економічне благополуччя також відіграє визначальну роль — серед громадян з дуже низьким достатком щасливими себе назвали лише 48%, тоді як серед найзаможніших — 91%. Аналогічна картина спостерігається за станом здоров'я: серед тих, хто оцінює його як дуже погане або погане, рівень щастя становить близько 50%, а серед найздоровіших — 91%. Окремим фактором виступає розуміння сенсу життя: серед тих, хто не може визначити, в чому він полягає, щасливими себе назвали 41%, тоді як серед тих, хто усвідомлює свій життєвий шлях, — 79%. У КМІС також зазначають вплив освіти, якості родинних та інтимних стосунків, наявності дітей і друзів, відчуття безпеки та оцінки майбутнього.

Психологічна адаптація чи покращення умов?

У самому інституті підкреслюють, що проведене дослідження не дозволяє встановити конкретні причини зростання рівня щастя. Одним із можливих пояснень соціологи називають психологічну адаптацію до тривалої війни: люди поступово пристосовуються до нових умов життя, коригують власні очікування та критерії оцінки благополуччя. Водночас у КМІС особливо акцентують увагу на тому, що зростання суб'єктивного відчуття щастя не означає, що об'єктивні умови життя українців стали легшими. Війна триває, громадяни досі відчувають втрати, загрозу безпеці, економічні труднощі та психологічне навантаження. Таким чином, фіксоване зростання відображає скоріше внутрішню перебудову сприйняття, ніж зміну зовнішніх обставин.

Суперечливі дані

Під час верифікації матеріалів виявлено розбіжність у датах публікації. Основна маса даних (РБК-Україна, Інтерфакс, Новини.UA) посилається на опитування, проведене у травні 2026 року, і публікує результати в поточному часовому вікні. Однак матеріал на порталі ura-inform.com, що містить аналогічні цифри, датований 20 березня 2026 року — тобто до моменту проведення травневого опитування. Це може свідчити або про помилку в даті публікації на даному ресурсі, або про те, що йдеться про попередні чи частково узагальнені дані, надані раніше. Ядро статистики (71%, 69%, 58%) при цьому збігається в усіх джерелах, що дозволяє вважати основні висновки підтвердженими, а датовку одного з матеріалів — такою, що потребує уточнення.

Контекст: довіра та тривожність на тлі війни

Результати опитування про щастя вписуються в ширший контекст суспільних настроїв, який КМІС відстежує паралельно. Раніше РБК-Україна повідомляло, що рівень довіри українців до публічних діячів суттєво відрізняється залежно від їхньої ролі під час війни: найвищі позиції в рейтингах посідають військові та представники оборонної сфери, тоді як до частини політиків зберігається виражена невпевненість. Одночасно соціологи фіксують, що в умовах війни громадяни дедалі більше хвилюються через соціально-економічні проблеми та майбутнє країни. Серед основних страхів населення називалися бідність, проблеми в системі освіти та загроза для майбутнього дітей. Ці дані доповнюють картину: зростання суб'єктивного щастя співіснує зі зберігається тривогою за довгострокову перспективу.