У політичній ієрархії України 2026 року фігура голови фракції «Слуга народу» Давида Арахамії займає унікальне положення, що виходить далеко за межі формальних повноважень спікера парламентської групи. Згідно з глибоким аналізом, проведеним РБК-Україна, саме Арахамія став ключовим архітектором внутрішньої політики та неофіційним «директором» Верховної Ради, взявши на себе функції, які раніше були зосереджені в руках голови офісу президента.
Від кадрових помилок Єрмака до нової системи управління
Політологи та джерела в оточенні президента відзначають фундаментальний зсув у підході до кадрових призначень. Якщо раніше Андрій Єрмак, на думку інсайдерів, «загубив себе» спробами контролювати всі сфери та призначати людей всюди, то зараз Арахамія реалізує стратегію розподілу відповідальності. Він розуміє, що за кожного призначеного треба відповідати особисто, тому в останній масштабній перезавантаженні уряду він не грав ключової ролі у виборі прем'єр-міністра, але досяг призначення «своїх» людей на ключові пости.
Зокрема, завдяки зусиллям Арахамії пост міністра з питань ветеранів зайняв Віталій Кім, а портфелі міністра з питань громад і територій та міністра освіти отримали Віталій Безгін та Андрій Бутенко відповідно. При цьому призначення міністра енергетики Юрія Корецького, за словами джерел, було особистою ініціативою Володимира Зеленського, який помітив його потенціал ще в «Нафтогазі».
Архітектура майбутнього парламенту та коаліції
У умовах, коли монобільшість «Слуги народу» у наступному скликанні парламенту стає малоймовірним, Арахамія бере на себе завдання зі створення нової конфігурації влади. Його мандат тепер поширюється не лише на депутатів власної партії, але й на всі інші фракції, щоб забезпечити голосування за урядові ініціативи.
Інсайдери прогнозують формування складної коаліції, яка може включати «Блок Зеленського», «Блок Буданова» та ситуативні проекти, де будуть представлені інтереси самого Арахамії. Він фактично працює на випередження, готуючи ґрунт для майбутнього скликання Верховної Ради, де його роль як «директора парламенту» стане ще більш значущою.
Неофіційна дипломатія та переговорний трек
Особливе місце у портфелі повноважень Арахамії займає дипломатія. На відміну від формальних процедур, він займається «реальною» дипломатією без нот та офіційних заяв. Його мандат дозволяє йому раптово з'являтися в різних точках світу, вести переговори та домовлятися там, де це необхідно. У певному сенсі його повноваження навіть ширші, ніж були у Єрмака, який був обмежений рамками робочих груп та самітів.
Публічна частина його діяльності також помітна: Арахамія входив до складу української делегації на зустрічах з Дональдом Трампом у Анкарі та Вашингтоні. Однак основна його робота проходить у тіні, у форматі неофіційних переговорів, які часто виявляються ефективнішими, ніж протокольні зустрічі.
Суперечливі дані
Існують розбіжності в оцінці ступеня впливу Арахамії на ключові кадрові рішення в уряді. З одного боку, джерела стверджують, що він активно брав участь у перезавантаженні Кабміну та досяг призначення своїх людей на міністерські пости. З іншого боку, підкреслюється, що у виборі прем'єр-міністра він не грав ключової ролі, а деякі призначення, такі як Юрія Корецького, були повністю ініціативою президента. Це створює картину, де Арахамія є впливовим гравцем, але не єдиним центром прийняття рішень.
