Київ, 17 серпня 2026 року. — Після масштабних кадрових змін, що потрясли українську владу на початку 2026 року, політичний ландшафт навколо президента Володимира Зеленського зазнав фундаментальних змін. Епоха, коли одна людина — Андрій Єрмак — фактично виконувала функції «віце-президента» та контролювала всі ключові процеси, безповоротно минула. Сьогодні вплив у верхівці влади не зосереджений у одних руках, а фрагментований між кількома ключовими гравцями, кожен із яких контролює свій сектор відповідальності. Редакція XAB.info проаналізувала нову архітектуру влади в Києві.

Вакуум влади та розпад «Єдиного центру»

Звільнення голови Офісу Президента (ОП) Андрія Єрмака наприкінці осені 2025 року створило навколо Володимира Зеленського безпрецедентний вакуум впливу. Єрмак, який, за словами самого президента, «прийшов зі мною і піде зі мною», був не просто радником, а головним фільтром інформації та куратором всіх ініціатив. Разом із ним зникла і неформальна посада «віце-президента», яку він обіймав де-факто.

Джерела в найближчому колі президента зазначають, що процес заповнення цього вакууму проходив не без конфліктів. «Всі дружили проти Єрмака, він у цьому плані всіх об'єднував. Коли його не стало, усі почали трохи дружити один проти одного», — зазначає політолог, близький до адміністрації. Якщо раніше існувала чітка вертикаль, то сьогодні ми спостерігаємо систему стримувань і противаг, де кожен топ-менеджер прагне розширити свою зону відповідальності.

Давид Арахамія: Архітектор внутрішньої політики та кадрових рішень

На тлі розпаду єдиної команди Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу», вийшов на передній план як ключова фігура у внутрішній політиці. Саме його вважали неформальним лідером антиєрмаківської «фронди» минулих років, проте зараз, за даними джерел, стосунки між ним і президентом стабілізувалися. Арахамія взяв на себе відповідальність за парламентську повестку та кадрові зміни в уряді.

Хоча Арахамія активно брав участь у нещодавній перезавантаженні Кабміну, джерела в ОП уточнюють, що він не був єдиним архітектором цих рішень. Наприклад, призначення Сергія Корецького на пост прем'єр-міністра стало ініціативою самого Зеленського, який давно знав політика за часів роботи в «Нафтогазі». Тим не менш, Арахамія зміг забезпечити призначення «своїх» людей на ключові посади: Віталій Кім очолив Міністерство ветеранів, Віталій Безгін став Міністром з питань громад, а Андрій Бутенко — Міністром освіти.

Особливу увагу в кулуарах приділяють ролі Арахамії у звільненні міністра оборони Михайла Федорова. Версія про те, що саме спікер фракції ініціював цю відставку, виглядає правдоподібною, враховуючи їхні давні напружені стосунки. «У нас багато людей з часом приростають до крісла...», — коментує ситуацію джерело в оточенні Арахамії, натякаючи на небажання Федорова підкорятися загальній стратегії.

Нова тріада: Умеров, Буданов та «стара гвардія»

Тоді як Арахамія контролює парламент і внутрішню політику, інші сфери відповідальності перейшли до інших впливових фігур. Рустем Умеров, що обіймає високі посади у силовому блоці, взяв на себе питання, пов'язані з безпекою та координацією спецслужб. Кирило Буданов, як голова ГУР, зберіг свій вплив у військовій розвідці та питаннях стратегічного планування, залишаючись одним із небагатьох, хто має прямий доступ до президента з військових питань.

Цікаво, що вплив на Зеленського досі чинять і його старі соратники, а також дружина президента. Проте, як зазначає один із політиків із найближчого кола, природа цих стосунків змінилася. «Президент може сказати комусь із наших: „ну, я тобі як друг говорю…“ — але зрозуміло, що на рибалку він з ним не їздить». У розпал «Міндичгейту» Зеленський заявив: «Президент не може мати друзів». Ця фраза, сказана тоді на адресу Тимура Міндича, незабаром стала прогностичною і щодо Андрія Єрмака.

Суперечливі дані

Питання про те, хто саме є головним радником президента сьогодні, викликає суперечки серед аналітиків та джерел у Києві. З одного боку, багато політологів називають Давида Арахамію фактично «другою людиною» в державі, враховуючи його контроль над парламентом та роль у формуванні уряду. З іншого боку, джерела в Офісі Президента наполягають на тому, що Зеленський свідомо уникає появи єдиного домінуючого соратника, віддаючи перевагу особистому кураторству ключових сфер та покладаючись на колективне прийняття рішень. Таким чином, версія про «нового Єрмака» може бути передчасною, оскільки система влади була перестроєна саме для запобігання концентрації впливу в одних руках.