Армія США завершила польові випробування прив'язаних безпілотних систем (Te-UAS), встановлених на легких піхотних машинах Infantry Squad Vehicle-Utility (ISV-U). Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на офіційне повідомлення Армії США. Випробування, проведені лабораторією Maneuver Battle Lab (MBL) у період з 27 липня по 7 серпня 2026 року, стали однією з перших системних перевірок того, чи здатна легка наземна платформа нести стабільний вузол розвідки та зв'язку на висоті в умовах пересіченої місцевості та активної радіоелектронної боротьби противника.

Хід випробувань на McKenna Field

На майданчику McKenna Field Landing Site два комерційні прив'язані безпілотники були встановлені на п'ятимісний ISV-U — модифікацію базової дев'ятимісної машини піхоти M1301, оснащеної вантажною платформою. Оператори відпрацьовували повний цикл: підйом і спуск дрона, статичний режим утримання на висоті, режим слідкування за рухомою машиною (follow-mode) та аварійні сценарії. На кожному етапі фіксувалися час запуску та повернення апарата. Капітан Сара Раньон, яка брала участь у випробуваннях, повідомила, що змогла запустити апарат за лічені хвилини, а повернути його — однією командою. Керівник напрямку Strategic Spectrum Warfare Марк Пальяро додав, що після зльоту керування апаратом переважно не вимагало втручання оператора.

Чому кабель змінює правила гри

Прив'язані дрони принципово відрізняються від звичайних квадрокоптерів за часом автономної роботи. Якщо акумуляторні системи тримаються в повітрі 20–60 хвилин, то кабель живлення дозволяє окремим рішенням працювати десятки годин поспіль. Як приклад у повідомленні наводиться Orion 2 виробництва Elistair, розрахований на безперервну роботу до 50 годин. Для порівняння: безпілотник із 30-хвилинним ресурсом вимагав би не менше 48 вильотів на добу, щоб забезпечити цілодобове покриття однієї зони. Пальяро порівняв ефект із розміщенням сенсора на дуже високій вежі — з тією різницею, що така «вежа» може змінювати висоту та переміщуватися разом із підрозділом.

Захист від радіоелектронної боротьби

Ключова перевага прив'язаної архітектури — зниження вразливості до РЕБ. Звичайні малі БПЛА залежать від радіоканалів для передачі команд, телеметрії та корисного навантаження, а також часто від навігації GPS/GNSS. Це створює канали, які можна заглушити, підміняти, перехопити або виявити. Фізичний кабель здатний передавати команди керування та об'ємні дані сенсорів безпосередньо між дроном і наземною станцією, знижуючи залежність від радіочастот і дозволяючи відео- та сенсорному трафіку залишатися на кабелі. Прив'язаний дрон здатний підняти радіо- або мережеве обладнання на десятки метрів над машиною та переміщуватися разом із нею, на відміну від наземних систем типу OE-254, які вимагають часу на розгортання та фіксовану позицію. Залежно від корисного навантаження така система може підтримувати програмно-визначені радіостанції, Wi-Fi, LTE, MANET та інші протоколи, передаючи голос, дані, координати та зображення між розсерединеними підрозділами.

Контекст: оптоволокно вже на фронті

Схожий підхід до обходу РЕБ через фізичний канал зв'язку вже активно застосовують російські та українські війська. Все частіше вони використовують ударні дрони з оптиволокном керуванням, щоб уникнути глушіння. Різниця в масштабі: такі FPV-апарати долають кілометри до цілі, тоді як Te-UAS не виходить за межі довжини кабелю та працює як мобільна вежа. Втім, принцип — заміна вразливого радіоканалу на захищений фізичний — ідентичний і підтверджує тренд на «провідну» архітектуру БПЛА в умовах щільного РЕБ-супроводження.

Перспективи закупівлі

Дані про завантаження на персонал, габаритах обладнання, а також результати запусків і повернень, отримані під час MBL-випробувань, будуть використані для прийняття рішення про доцільність закупівлі системи, її кількості, вартості та графіку постачання. Паралельно в сфері протидії БПЛА розвивається й інша лінія: раніше повідомлялося, що Міністерство оборони Великої Британії запустило проєкт PANOPTES — розробку автономної лазерної системи протиповітряної оборони на бронетехніці для боротьби з роїами дешевих дронів. Сукупність цих ініціатив свідчить про формування нового покоління тактичних рішень, де прив'язана розвідка та кінетичне/некінетичне ППО доповнюють одне одного в єдиній архітектурі піхотного підрозділу.