Дослідники Університету Фліндерса (Австралія) представили прототип водного цинк-йодного акумулятора, який, за даними лабораторії, здатний витримати понад 60 тисяч циклів заряджання та розряджання і повністю заряджається всього за три хвилини. За повідомленням Іксбт.ком, розробка розглядається як значно безпечніша та дешевша альтернатива поширеним літій-іонним батареям на ринку систем зберігання енергії. Ключова відмінність новинки — негорючий електроліт на водній основі та використання цинку, який є поширеним у природі та відносно дешевим сировинним матеріалом.

Технологія та придушення «ефекту шатла»

Довгий час водні цинк-йодні системи стримувалися одним фундаментальним недоліком: через сепаратор між електродами мігрували сполуки йоду — так званий «ефект шатла». Цей процес призводив до поступової втрати активної речовини та погіршення характеристик батареї з часом. Команда Університету Фліндерса заявила, що в новій конструкції вдалося придушити цю міграцію, що й забезпечило рекордний ресурс і високу швидкість заряду. Саме розв'язання проблеми шатл-ефекту стало центральним результатом роботи, виведеним технологію з розряду лабораторних кур'йозів у категорію потенційно конкурентоспроможних акумуляторів.

Результати лабораторних випробувань

Під час випробувань батарея продемонструвала ємність близько 200 мА·ч/г і витримала понад 8 000 циклів при часі заряджання сім хвилин. При зниженні робочої ємності до 150 мА·ч/г час заряджання вдалося скоротити всього до трьох хвилин, а ресурс перевищив 60 000 циклів. Швидкість деградації елементів становила лише 0,0001–0,0003% за цикл, а робоча напруга перебувала в діапазоні 1,3–1,4 В. Такі показники роблять елемент привабливим для сценаріїв, де важливі довговічність і швидка підзарядка, — від резервного живлення до інтеграції з відновлюваними джерелами енергії.

Суперечливі дані

У описі технології в різних джерелах є розбіжність у акцентах. Основний текст (Іксбт.ком) характеризує розробку суто як водну цинк-йодну систему і не згадує органічних компонентів. Водночас видання Zamin.uz (19.08.2026) подає ту саму австралійську розробку як «вічну» батарею на основі крохмалю. Найімовірніше пояснення — крохмаль використовується у складі сепаратора або електроліта саме для придушення міграції йоду, тобто є частиною розв'язання проблеми шатл-ефекту, а не самостійним активним матеріалом. Водночас до публікації повного тексту наукової роботи точну роль крохмалю в конструкції підтвердити не вдалося, і редакціям варто враховувати обидва описи як взаємодоповнюючі, а не взаємовиключні.

Стратегічне значення для Австралії

Розробка має особливе стратегічне значення для Австралії, якій, за оцінками, належить близько 20–28% світових запасів цинку. Використання місцевої сировини дозволить зменшити залежність від глобальних ланцюгів постачання матеріалів для літій-іонних батарей і створити умови для розвитку власного виробництва систем зберігання енергії. Для країни, що активно розвиває сектор «зеленої» енергетики, це потенційний спосіб закріпити за собою нішу на ринку акумуляторів нового покоління.

Шлях до комерціалізації

На поточному етапі команда Університету Фліндерса тісно співпрацює з промисловими партнерами над створенням платформи для прототипування цих батарей. Щоб вивести технологію на комерційний рівень, знадобиться подальше масштабування та випробування повнорозмірних пристроїв: лабораторні комірки ще належить перетворити на промислові збірки з підтвердженою надійністю в реальних умовах експлуатації. Експерти наголошують, що заявлені 60 000 циклів і трихвилинна зарядка отримані в контрольованих лабораторних параметрах, і їхнє збереження при промисловому масштабі стане ключовим питанням найближчих років.