За даними розслідування РБК-Україна, Азербайджан зіграв одну з центральних ролей у просуванні питання зняття санкційних обмежень Європейського Союзу з російського мільярдера Алішера Усманова. Як виявилось із листа президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана прем'єр-міністру Словаччини Роберту Фіцо, позицію щодо Усманова офіційно підтримували не лише Баку, а й Астана, Бішкек і Ташкент. Таким чином, навколо рішення Брюсселя сформувався широкий регіональний консенсус, який, за оцінками дипломатичних джерел, став одним із ключових факторів, що вплинули на фінальне голосування в Раді ЄС.

Неофіційний посол і меценат регіону

В Центральній Азії та на Кавказі Усманова давно сприймають не просто як російського олігарха, а як свого роду неофіційного посла і мецената, що зв'язує регіон із європейськими ринками капіталу. За словами джерела РБК-Україна в дипломатичних колах однієї з країн регіону, саме ці багаторічні контакти та інвестиційні зобов'язання могли бути використані як канал для просування питання зняття санкцій. «Причина в тому, що Усманов багато інвестував у Центральну Азію, має спільні інтереси з родиною президента Азербайджану Ільхама Алієва. І він використовує цей канал, щоб лобіювати зняття санкцій», — пояснив дипломатичне джерело. Таким чином, бізнес-імперія Усманова, що охоплює телеком, металургію та IT-сектор, стала не лише економічним, а й дипломатичним активом, за який були готові йти на поступки в санкційній політиці.

Ширше за Усманова: перегляд санкційного списку ЄС

Рішення щодо Усманова не було ізольованим. Воно стало частиною більш масштабного перегляду санкційних обмежень проти російських бізнесменів, в центрі якого також опинився Михайло Фрідман, виключений із того ж списку. Обидва кейси викликали гостру дискусію в європейських столицях: з одного боку, низка держаргументувала необхідність «гнучкого» підходу для збереження переговорних каналів, з іншого — критики вказували на ризик створення прецеденту, за якого санкційний тиск може бути нівелюваний через регіональні лобістські зусилля. Включення двох таких впливових фігур у «білий список» за один цикл перегляду, на думку аналітиків, суттєво змінило баланс в санкційній архітектурі ЄС.

Київ виступає проти: посилення, а не послаблення

Україна зайняла різко негативну позицію щодо рішення Брюсселя. Президент Володимир Зеленський публічно заявив, що на тлі триваючої ескалації з боку Росії Європа має посилювати санкційний тиск, а не послаблювати його. Міністр закордонних справ України Андрій Сібіга запропонував конкретну альтернативу: якщо Усманова та Фрідмана буде виключено зі спільного санкційного списку ЄС, низка країн-членів має ввести проти них власні національні обмеження. Цей аргумент фактично перекладає відповідальність за «дірки» в санкційному режимі на національні уряди, залишаючи при цьому формальне рішення за Радою ЄС.

Суперечливі дані

В відкритих джерелах існують розбіжності в оцінці того, хто саме був ініціатором і головним рушієм зняття санкцій. РБК-Україна акцентує роль Азербайджану та Центральної Азії як лобістського каналу, через який Усманов просував свою позицію. Водночас видання strana.news наводить іншу версію: за їхніми даними, саме Франція домагалась зняття санкцій з Усманова в обмін на звільнення Азербайджаном двох ув'язнених, що свідчить про наявність окремого двостороннього торгу Париж — Баку, що не зводиться виключно до регіональних інтересів мільярдера. Таким чином, перед нами як мінімум дві паралельні лінії тиску: регіональна (Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туреччина) та двостороння (Франція — Азербайджан), які, ймовірно, перетинались і посилювали одна одну, але не тотожні за мотивацією.

Що це означає для санкційної політики ЄС

Поєднання регіональних лобістських зусиль та двосторонніх дипломатичних торгів демонструє, що санкційний режим ЄС вразливий до точкового тиску з боку третіх країн, які не є учасниками конфлікту. Для України та її союзників це створює системний ризик: кожен новий «прецедент звільнення» може бути використаний наступними фігурантами як аргумент для аналогічних вимог. Водночас для Центральної Азії та Кавказу зняття санкцій з Усманова означає збереження інвестиційних потоків та ділових зв'язків, що робить регіон фактичним заручником його бізнес-інтересів в рамках європейської санкційної політики.