На тлі зайшли в глухий кут переговорів щодо Глобального договору ООН про пластик багато азіатських країн активно впроваджують заходи боротьби із забрудненням пластиком. Від регулювання вмісту перероблених матеріалів та механізмів сертифікації до стандартів імпорту та експорту — ці заходи перетворюють регіональні ланцюжки постачань, сприяють розвитку економіки замкненого циклу та прокладають шлях для взаємодоповнюючого глобального співробітництва.

Національні регуляторні заходи в регіоні

В умовах глухого кута на переговорах щодо Договору ООН про пластик перспектива досягнення обов'язкової глобальної угоди стає дедалі складнішою. У цьому контексті азіатські країни активно впроваджують власну політику, враховуючи роль регіону як ключового виробничого центру. Одним із найважливіших інструментів є обов'язкові вимоги щодо використання перероблених матеріалів, які створюють стабільний попит на вторинну сировину без необхідності введення спірних екологічних податків.

Терміни та стандарти країн Азії

У 2026-2027 роках Індія запровадила обов'язкову вимогу щодо того, щоб жорстка пластикова упаковка для харчових продуктів містила щонайменше 40% переробленого матеріалу, а у 2028-2029 роках цей показник зросте до 60%. Цей стандарт суворіший за цільові показники ЄС. У вересні 2025 року Південна Корея оголосила про вимогу до пластикових пляшок містити від 10% переробленої сировини, а з січня 2026 року Японія запровадила пільги за держзакупівлі пляшок із вмістом вторинного пластику не менше 15%.

Вплив на глобальні ланцюжки постачань

Впровадження жорстких національних нормативів у країнах Азії безпосередньо впливає на міжнародні корпорації. Підтримка безлічі різних систем обліку збільшує витрати бізнесу, стимулюючи впровадження єдиних стандартів на кількох ринках. У довгостроковій перспективі це гарантує стабільні інвестиції в інфраструктуру збирання та переробки відходів, хоча успіх ініціативи залежить від промислових потужностей.

Суперечливі дані

У той час як Індія, Південна Корея та Японія впроваджують жорсткі обов'язкові стандарти та системи відстеження за допомогою QR-кодів, інші держави регіону спираються на рекомендації. Зокрема, Китай розробив детальні стандарти у сфері переробки, проте багато хто з них досі має рекомендаційний характер, що створює дисбаланс у підходах провідних економік.