Китай відкинув санкційні вимоги США щодо закупівель іранської нафти та погрозив контрзаходами

Офіційний представник МЗС КНР Лін Цзянь 26 серпня 2026 року категорично відкинув вимоги Вашингтона припинити закупівлі енергоносіїв в Ірану. За його словами, торгівельно-економічна співпраця між Китаєм та Іраном в рамках міжнародного права є цілком законною й не порушує резолюцій Ради Безпеки ООН. Пекін назвав американські обмеження незаконними та заявив, що політика «максимального тиску» не здатна вирішити існуючі проблеми, а лише посилює напруженість у регіоні.

Позиція Пекіна: односторонні санкції неприйнятні

Заява китайського зовнішньополітичного відомства прозвучала як прямий відповідь на публічні погрози з боку США, які в рамках кампанії з посилення заходів проти експортних каналів іранської нафти погрозили вторинними санкціями партнерам Тегерана. Лін Цзянь наголосив, що односторонні екстериторіальні обмеження, спрямовані на треті країни, не мають під собою законних підстав. Китай, за його словами, вживе всіх необхідних заходів для захисту власних інтересів і не допустить порушення нормальної економічної взаємодії з Іраном.

Юридичний щит: закон про протидію іноземним санкціям

Ключовим елементом відповіді Пекіна стала готовність залучити Закон КНР про протидію іноземним санкціям, ухвалений у 2021 році. Цей механізм дозволяє державі забороняти китайським компаніям та фінансовим інститутам виконувати розпорядження іноземних відомств, а також відшкодовувати їм заподіяні збитки. Таким чином, Китай фактично оголосив про перехід до стратегії «активного державного опору»: якщо Вашингтон спробує впровадити проти китайських банків або нафтопереробних підприємств вторинні банківські санкції, Пекін застосує контрзаходи, передбачені внутрішнім законодавством.

Енергетичний контекст: хто купує іранську нафту

Протистояння має конкретну економічну підопіку. За наявними даними, до 90% всього експорту іранської нафти сировини направляється в Китай, причому значна частина цього обсягу закриває потреби незалежних приватних нафтопереробних заводів — так званих «самоварів» (teapot refineries), насамперед у провінції Шаньдун. Саме ці підприємства, а не державні гіганти, є основною мішенню американських обмежувальних заходів. Для Тегерана збереження цього каналу критично важливе, а для Пекіна — питання захисту власних приватних інвесторів і стабільності внутрішнього ринку палива.

Суперечливі дані

У оцінках сторін спостерігається суттєве розбіжність. Американська сторона характеризує свої заходи як «найжорсткіші санкції в історії» і наполягає на тому, що вони спрямовані на припинення постачань іранських вуглеводнів та фінансування пов'язаних із ними структур. Китай, навпаки, тлумачить ті самі обмеження як незаконне втручання у внутрішні справи та порушення принципів міжнародного права. Різняться й уявлення про масштаб наслідків: Вашингтон підкреслює загрозу ізоляції для будь-якої держави, що продовжує закупівлі, тоді як Пекін стверджує, що його торгівельно-економічна діяльність з Іраном легальна й не суперечить рішенням РБ ООН. Обидві позиції зафіксовані в офіційних заявах і не спростовані незалежними джерелами.

Що далі

Дипломатичне та санкційне протистояння між двома найбільшими економіками планети виходить на новий рівень. Експерти очікують, що в разі ескалації Пекін може розглянути додаткові інструменти тиску, включаючи обмеження на експорт стратегічних ресурсів, проте на момент публікації офіційних підтверджень таких кроків не надходило. Наступні тижні стануть тестом на те, чи здатен Вашингтон реалізувати свої погрози без прямих конфліктів із Китаєм, і чи готовий Пекін довести юридичні контрзаходи до практичного застосування.