У столиці України досі відсутні повноцінні монументальні комплекси трьом фундаментальним постатям вітчизняної держави — гетьману Івану Мазепі, Голові Директорії УНР Симону Петлюрі та гетьману Павлу Скоропадському. Ця проблема історичної пам'яті та сакрального простору міста знову опинилася в центрі суспільної уваги після резонансної заяви голови Українського інституту національної пам'яті Олександра Алфьорова.

Проблема історичного пантеону столиці

За словами історика та очільника УІНП Олександра Алфьорова, висловленими під час інтерв'ю для проєкту «Не перебивайте!» з Володимиром Курінним, сучасна українська столиця не може дозволити собі залишатися ідеологічно та сакрально незавершеною. Попри те, що постаті княжої доби та козацтва — такі як князь Володимир, Ярослав Мудрий, гетьмани Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький та Пилип Орлик — у Києві представлені гідно, ключовий період визвольної боротьби та державного будівництва XX століття залишається на периферії меморіальної політики.

Контраст із радянським минулим

Особливе обурення експерта викликає той факт, що монументи радянським тоталітарним вождям, зокрема пам'ятник Володимиру Леніну на Бесарабській площі, десятиліттями домінували в самому серці Києва і були демонтовані лише під час Революції Гідності у грудні 2013 року. Алфьоров підкреслив парадоксальність ситуації: суспільство та міська влада роками терпіли чужі та руйнівні для української державності смисли, тоді як творці національної незалежності досі не отримали належного увіковічення.

Плани щодо зміни ситуації

Попри багаторічну затримку, у меморіальній політиці намічаються довгоочікувані зрушення. У червні 2026 року президент України Володимир Зеленський підписав офіційний указ про підготовку до встановлення монумента гетьману Івану Мазепі. Планується, що пам'ятник з'явиться саме на бульварі Тараса Шевченка — на історичному місці, звільненому від статуї Леніна. Очікується, що найкращий ескіз буде обрано під час прозорого відкритого конкурсу, а фінансування проєкту та благоустрій прилеглої території ляжуть на столичний бюджет.

Суперечливі дані

У той час як офіційні укази та заяви керівництва країни свідчать про рішучість виправити історичну несправедливість, критики та експертна спільнота вказують на хронічну відсутність політичної волі на рівні міської влади Києва. Розбіжності стосуються темпів реалізації проєктів: якщо УІНП говорить про роки затяжної бездіяльності та м'якотілості чиновників, то міські бюрократи посилаються на складні процедурні питання, бюрократію та необхідність погодження з містобудівними радами, що гальмує процеси деколонізації публічного простору.