Популярне поняття "деколонізація", яке активне увійшло до суспільно-політичного лексикону України в останні роки, з наукового погляду є некоректним для опису української історії. До такого висновку доходить голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП), історик і майор запасу ЗСУ Олександр Алфьоров. На його думку, запозичення цього терміна з досвіду розпаду західних колоніальних імперій в Африці та Азії у середині XX століття спотворює реальний історичний статус українських земель та їхню роль у східноєвропейському просторі.
Суб'єктність України та історичний контекст
Як зазначає історик, Україна ніколи не відповідала класичному визначенню колонії, подібній до заморських територій європейських держав. Натомість українські землі століттями виступали культурним донором і співтворцем як європейських, так і східноєвропейських просторів. Голова УІНП наголошує, що українці зробили фундаментальний внесок у формування інститутів Російської імперії, передавши їй систему освіти, релігійні структури та засновки міської архітектури, виступаючи повноправним історичним суб'єктом, а не пасивним об'єктом чужої експансії.
Еліти та неспроможність колоніального наративу
Додатковим доказом проти колоніального статусу України виступає структура управління у минулі епохи. Навіть перебуваючи під владою Російської імперії, українські землі мали окреме становище представництво — малоросійське дворянство, аналогічно до еліт Царства Польського, Фінляндії чи Грузії. Крім того, сучасна російська державність багато в чому спирається на спадщину Русі як середньовічної української держави, що робить нав'язування суто колоніального наративу науково неспроможним і таким, що зменшує власну суб'єктність нації.
Суперечливі дані
Попри аргументовану позицію істориків щодо наукової неточності терміна, в офіційній правовій площині України продовжує діяти законодавча рамка, ухвалена 27 липня 2023 року. Тоді набув чинності закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії", де на державному та нормативному рівнях зафіксовано саме поняття "деколонізація", що створює певний дисонанс між академічними дискусіями та юридичною практикою.
Необхідність переходу до терміна "деімперіалізація"
Замість усталеного, але суперечливого терміна голова УІНП наполягає на впровадженні поняття "деімперіалізація". На думку експерта, саме ця дефініція здатна точно відобразити процеси очищення суспільного простору від імперського впливу, не принижуючи водночас історичну значущість і самостійність українського народу. такий підхід дозволяє грамотно вибудовувати державну політику пам'яті, спираючись на реальні історичні факти та уникаючи нав'язаних ззовні методологічних кліше.
