Останніми тижнями в українському суспільстві та експертному середовищі активно обговорюється масштабне знищення логістичної інфраструктури в Києві та Київській області. Після серії ударів по великих складах та дистриб'юторських центрах багато хто проводить паралелі з паливним кризою початку 2022 року. Однак економісти та аналітики наполягають: це принципово різні ситуації з різними причинами і, що важливіше, з набагато серйознішими довгостроковими наслідками.

CEO Бюро інвестиційних програм Олександр Бондаренко у своїй колонці для РБК-Україна детально розбирає, чому порівняння з 2022 роком є помилковим, хто насправді платить за згорілі товари і чому найближчі місячі українців очікує зростання цін.

Помилка аналогії: 2022 рік проти 2024 року

Ситуація початку 2022 року, коли в країні виник гострий дефіцит палива, була викликана не фізичним знищенням інфраструктури, а управлінськими рішеннями та розривом логістичних ланцюжків. До 50–60% палива в Україну постачалося з Росії та Білорусі. Коли ці канали були перекриті, імпортери не встигли швидко переорієнтуватися на європейські напрямки.

Критичним фактором стало тодішнє рішення Міністерства економіки ввести ціловий стеля (price cap) на АЗС. Великим гравцям ринку, таким як ОККО, WOG чи UPG, стало економічно невигідно ввозити паливо, і вони призупинили імпорт. Це була криза, що тривала півтора-два місяці, яка вирішилася після скасування обмежень.

Сьогоднішня ситуація інша. Агресор фізично знищує інфраструктуру за допомогою ракет та дронів. Це не питання логістичних маршрутів чи цін — це питання фізичної наявності об'єктів для зберігання та розподілу товарів. Як зазначає експерт, знищення складів — це удар по самій можливості вести торгівлю.

Регіональна ізоляція та паливний голод

Особливого занепокоєння викликає ситуація в прикордонних регіонах, таких як Харківська та Сумська області. На трасі Харків – Полтава, де ще недавно працювало близько 20–25 автозаправних станцій, за останні півтора місяці більшість із них було знищено нічними ударами реактивних дронів. Зараз на цьому відрізку залишилося лише три-чотири працюючі АЗС. Від Харкова до Дніпра ситуація ще критичніша: діючих заправок практично не залишилося.

Це створює реальний ризик того, що Харків та Суми опиняться в паливній ізоляції, ставши, по суті, енергетичним островом, відрізаним від решти країни. Агресор цілеспрямовано намагається порушити не лише логістику, а й електро- та газопостачання цих регіонів.

Хто платить за згорілі товари?

У теорії знищення складу має впливати лише на власника нерухомості, а не на товаровиробника. На практиці все інакше. Коли згорає великий дистриб'юторський центр, наприклад, склад «Розетки» у Броварах чи склад Amtel під Вишневим, разом із будівлею знищуються товари сотень сторонніх постачальників.

На складах зберігалися товари малого та середнього бізнесу — від побутової техніки та продуктів харчування до електроніки та алкоголю. У випадку зі складом Amtel згоріла вже викуплена алкогольна продукція WineTime та Goodwine, вина з Італії та Франції, які були оплачені постачальникам заздалегідь.

Головне питання, яке залишається без відповіді: хто компенсує ці збитки? У переважній більшості випадків — ніхто. Можливість відшкодування залежить від умов комерційних договорів між маркетплейсом та постачальниками. Однак у багатьох ситуаціях бізнесу доведеться самостійно гасити кредити, платити зарплати та шукати гроші на відновлення, навіть не отримавши жодної копійки компенсації.

Зростання цін: неминучий наслідок

Саме через відсутність механізмів компенсації та страхування експерти прогнозують підвищення цін найближчі один-два місяці орієнтовно на 10–15%. Це станеться не тому, що подорожчала логістика, а тому, що виробники та постачальники, фізично втративши товар, змушені перекласти збитки на кінцевого споживача.

Реальних механізмів страхування військових ризиків для складської нерухомості та товарних залишків в Україні сьогодні практично не існує. Приватні страховики беруться за нові проєкти лише під високі ставки та після ретельної перевірки локації. Компенсація від держави, анонсована Мінекономіки, є символічною — орієнтовно 100 тисяч гривень на рік, що не порівняно з реальними втратами в десятки мільйонів доларів.

Протирічливі дані

У контексті руйнування логістичних ланцюжків та складів в Україні та Росії існують різні оцінки масштабу збитків та компенсацій. З одного боку, українські експерти вказують на відсутність реальних механізмів страхування та тотальний перенесення збитків на бізнес та споживача. З іншого боку, у російських джерелах (наприклад, LIGA.net) повідомляється про удари по російських об'єктах, таких як Саратовський НПЗ та склади маркетплейсу Wildberries, де обговорюється можливість компенсацій для продавців. Однак у випадку з Україною, як показує аналіз, система компенсацій практично не функціонує, що створює унікальний ризик для економіки.