У Франції 12 листопада 2026 року презентували фотокнигу французького фотожурналіста Антоні Лаллікана (Antoni Lallican) під назвою «Сонце України сходить на Донбасі» (Le soleil de l'Ukraine se lève dans le Donbass). Видання стало посмертною даниною пам'яті фотографу, який загинув 3 жовтня 2025 року під час роботи в Україні внаслідок атаки російського безпілотника. Йому було 37 років. До книги увійшли 78 світлин, що документують життя українців під час повномасштабної війни, руйнування міст та роботу військових на фронті.

Як відбирали кадри

За повідомленням французького видання Le Monde, добірку для книги створили партнерка фотографа Аїда Беллулід разом із його колегами Філемоном Барб'є та Адрієном Утьє. Вони відібрали 78 кадрів із приблизно 40 тисяч світлин, зроблених Антоні під час репортажів на Донбасі. При цьому врахували й особистий вибір самого фотографа: перед загибеллю він самостійно визначив близько 200 знімків, які хотів включити до майбутнього видання. Фотографії розміщені у хронологічному порядку і відтворюють зміни, які переживав регіон від початку російського вторгнення — наступ російської армії, знищення населених пунктів та спроби цивільних зберегти звичне життя попри постійну небезпеку.

Міста на фотографіях

Серед міст, які фотографував Лаллікан, — Бахмут, Лисичанськ, Торецьк, Часів Яр, Дружківка та Покровськ. Частина цих населених пунктів наразі зруйнована, окупована або майже недоступна. Особливе місце у виданні посідають історії звичайних людей: на знімках зафіксовані мешканець, що намагається загасити пожежу у власному будинку після обстрілу, діти, які продовжують навчатися дистанційно, та люди, що зустрічають Різдво в укритті під час наближення російських військ.

Деталі видання та спадщина фотографа

Книга вийшла французькою, англійською та українською мовами. Видання налічує 160 сторінок, його вартість становить 38 євро. Антоні Лаллікан не раз приїздив до України після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, співпрацював з Le Monde і зосереджувався на документуванні війни, зокрема її впливу на цивільне населення. У 2024 році фотограф отримав премію Віктора Гюго за документальну фотографію.

Вихід книги став не лише мистецькою, а й меморіальною подією: вона фіксує як воєнну реальність Донбасу, так і особисту траєкторію журналіста, який присвятив документуванню конфлікту останні роки життя. Для французької та міжнародної аудиторії видання слугує одним із небагатьох візуальних свідчень, зібраних безпосередньо на передовій та у прифронтових містах.