Ніч із 31 жовтня на 1 листопада знову перетворює вулиці на простір костюмів, вирізаних гарбузів і дітей, які стукають у двері за солодощами. За цими впізнаваними символами, однак, стоїть довга історія, що сягає корінням у кельтське свято Самайн, яке відзначало завершення літа і настання темної пори року. За віруваннями, у цей період межа між світом живих і померлих ставала тонкою, і душі предків могли повертатися до своїх. Саме це уявлення, а не «нечиста сила» як така, лежить в основі значної частини геловінських символів, наголошує фольклористка та наукова редакторка проєкту «Вітоки» (Zagoriy Foundation) Дар'я Анцибор.

Як «надвечір'я Всіх Святих» стало Геловіном

До кельтських уявлень пізніше долучилися християнські традиції: 1 листопада — День Всіх Святих, 2 листопада — вшанування померлих (День усіх душ). Звідси й сама назва свята: Геловін походить від All Hallows' Eve — «надвечір'я Всіх Святих». Як зазначає Анцибор, зводити зміст дня лише до містики та «нечистої сили» неправильно: багато його атрибутів пов'язані передусім з уявленнями про померлих і поминальною практикою. Християнське оформлення свята, за даними історичних джерел, формувалося з VII століття, коли папа Боніфацій IV запровадив у Римі День усіх мучеників, а згодом папа Григорій III прив'язав святкування Дня всіх святих до листопада.

Легенда про Джека та гарбузовий ліхтар

Один із головних символів — світловий ліхтар — сягає легенди про скнару Джека, якого після смерті не прийняли ні в рай, ні в пекло. Чорт поклав йому на знак відмови вуглинку, а той, щоб світло не згасло, сховав її у порожній ріпі. Так з'явився образ того, хто блукає з ліхтарем. Важливо, що звичний нам гарбуз — пізніша форма цього символу: в Ірландії ліхтарі вирізали з ріпи, і лише в Америці їх замінив гарбуз, що став головним візуальним знаком свята.

Чому просять солодощі: від поминального печива до «відкупу»

Традицію ходити за частуваннями Анцибор пояснює двома різними звичаями. Перший — соулінг: діти та жебраки обходили будинки, співали й обіцяли молитися за померлих, а натомість отримували поминальне печиво, яке називалося соулкейки. Другий — нічні бешкетви, коли молодь знімала ворота, випускала худобу або закидала вози на дах. В американській традиції збір частувань переріс у знайомий trick-or-treating, а солодощі фактично стали «відкупом», щоб ватага не чіпала будинок.

Що спільного з українськими обрядами — і чому Маланка не «український Геловін»

Ряджені та маски нагадують Маланку, ходіння за частуваннями — колядування та щедрування, а вуличні «збитки» — звичаї на Андрія. Схожість простежується і в ворожіннях, для яких використовували віск, дзеркала, яблука та горіхи. Водночас називати Маланку «українським Геловіном» Анцибор не радить: у Геловіна є схожі елементи з різними зимовими українськими святами, і жодне з них окремо не є його «українською версією». Це стародавні ритуали, які були схожими в різних куточках світу, оскільки мали подібну внутрішню логіку.

Контекст: проєкт «Вітоки» та книга про різдвяні звичаї

Розмова про традиції ведеться в межах проєкту «Вітоки» — лабораторії суспільних практик Zagoriy Foundation, що досліджує традиції минулого та їхнє місце в сучасному житті. Разом із Фондом Катерини Осадчої та видавництвом Stretovych команда підготувала книгу «Родинне Різдво для всіх», науковою редакторкою якої стала Дар'я Анцибор. Видання містить розповіді про різдвяні звичаї, сценарії святкування та QR-коди з колядками й майстер-класами; вихід у книгарнях заплановано на 20 листопада.