20 листопада 2026 року математична спільнота стала свідком рідкісного збігу: практично в один день з'явилися дві незалежні спроби розв'язати одну з головних невирішених завдань математики — гіпотезу Рімана. Перша була пов'язана з використанням штучного інтелекту, друга виконана повністю людиною. Обидві події швидко привернули увагу фахівців і змусили наново обговорити роль ШІ в математичних дослідженнях.

Дві спроби в один день

Спершу про роботу із застосуванням ШІ розповів Левент Альпьоге, співробітник компанії Anthropic, який поділився процесом розв'язання математичної задачі за допомогою моделі Claude. Того ж дня президент Американського математичного товариства Раві Вакіл опублікував попередню версію доведення узагальненої гіпотези Рімана (GRH), запропонованого математиком Алессандро Масулло. На відміну від першої, ця робота була створена повністю людиною, без участі нейромереж.

Людське доведення та його попередня перевірка

Роботу Масулло протягом кількох місяців перевіряв математик Браян Конрад, який передавав автору докладні зауваження. За словами Вакіла, Конрад уважно вивчив доведення і поки що позитивно оцінював його. Спочатку планувалося близько року спільно доопрацьовувати текст у Стенфорді, а потім передати рукопис на перевірку ширшому колу фахівців. Проте Вакіл вирішив не відкладати публікацію та представити поточну версію, розраховуючи, що математики зможуть оперативно перевірити міркування, формалізувати їх і за необхідності усунути невеликі прогалини.

Вісім годин до перших зауважень

Ситуація змінилася вже за вісім годин після публікації: кілька математиків повідомили Вакілу про помилки в запропонованому доведенні. Примітно, що виявити їх допомогли різні моделі штучного інтелекту. Таким чином, робота, яку автор принципово підготував без ШІ, на етапі незалежної перевірки зіткнулася із зауваженнями, знайденими за його допомогою. Вакіл наголосив, що всі виявлені проблеми необхідно усунути до задоволення математичної спільноти, перш ніж доведення можна буде верифікувати.

Публікація не означає розв'язання гіпотези

Вакіл окремо застерегом, що поки не береться стверджувати навіть коректність запропонованої Масулло стратегії доведення. Публікація рукопису не означає, що узагальнена гіпотеза Рімана розв'язана: робота, як і раніше, потребує повноцінної математичної перевірки. Обмеження, які автор сам позначив одразу після публікації, підкреслюють, що йдеться про попередній варіант, а не про завершений результат.

Контекст: чому гіпотеза Рімана важлива

Узагальнена гіпотеза Рімана є розширенням класичної гіпотези Рімана, однієї з найвідоміших невирішених проблем математики, пов'язаної з розподілом простих чисел і поведінкою спеціальних математичних функцій. Одночасна поява двох незалежних спроб її доведення — за допомогою ШІ та виключно людськими методами — стала незвичайною подією для математичної спільноти і наочно показала, як швидко змінюється практика перевірки складних доведень.