Попри стрімке поширення цифрових сервісів та штучного інтелекту, значна частина людства, як і раніше, залишається поза межами глобальної мережі. Свіжий звіт Міжнародного союзу електрозв'язку (ITU) «Facts and Figures 2026», на який посилається РБК-Україна, фіксує, що у 2026 році інтернетом користуються 6,3 мільярда людей — це 76% світового населення. При цьому близько двох мільярдів людей, або 24% населення планети, як і раніше, не мають доступу до мережі. Порівняно з минулорічними даними, цей показник дещо знизився: роком раніше без зв'язку залишалися 2,2 мільярда людей, проте темп скорочення розриву залишається повільним.

Глобальна картина: 76% онлайн та два мільярди офлайн

Аналітики підкреслюють, що динаміка підключення позитивна, але недостатня для того, щоб говорити про повне охоплення. Якщо у 2025 році частка не підключених складала близько 2,2 мільярда людей, то у 2026 році вона опустилася приблизно до двох мільярдів. Це означає, що за рік до мережі приєдналися лише близько 200 мільйонів користувачів, тоді як абсолютна більшість тих, хто залишається офлайн, зосереджена у найбідніших регіонах світу, де інфраструктура, вартість пристроїв та рівень цифрової грамотності формують комплексний бар'єр.

Гендерний та віковий розрив: хто частіше залишається поза мережею

Звіт виявляє стійкі диспропорції у тому, хто саме має доступ до інтернету. За гендерною ознакою розрив становить п'ять відсоткових пунктів: 79% чоловіків користуються мережею проти 74% жінок. Розрив за віком ще помітніший — молодь у віці від 15 до 24 років підключена до глобальної «павутини» на 86%, тоді як серед решти населення цей показник становить 74%. Таким чином, жінки та старші вікові групи системно відстають від середнього рівня підключення, що обмежує їхній доступ до освіти, ринків праці та цифрових державних послуг.

Місто проти села: географія нерівності

Найглибший розрив фіксується за місцем проживання. У містах доступ до інтернету мають 82% мешканців, тоді як у сільській місцевості цей показник падає до 63%. Розрив у 19 відсоткових пунктів означає, що майже кожен третій мешканець сільської території залишається офлайн, тоді як у містах не підключений лише кожен п'ятий. Саме географічний фактор, за оцінкою експертів, є одним із ключових драйверів глобальної цифрової нерівності.

Мобільні пристрої та економічна нерівність

Окрім доступу до мережі, аналітики ITU вивчили рівень володіння мобільними пристроями серед людей старше 10 років. У глобальному масштабі телефони мають 84% населення, проте між економічними категоріями країн спостерігається величезний розрив: у державах із високим рівнем доходу цей показник сягає 95%, тоді як у країнах із низьким рівнем доходу — лише 57%. Це підтверджує, що доступ до мережі багато в чому визначається не лише наявністю веж та кабелів, а й здатністю домогосподарств купувати пристрої.

Інфраструктури недостатньо: курс на цифрові навички

Експерти ITU підкреслюють, що для подолання поточного розриву недостатньо просто розширювати технічну інфраструктуру. За словами представників союзу, пріоритетом має стати розвиток цифрових навичок населення, оскільки без них переваги сучасних технологій та штучного інтелекту залишаться недоступними для значної частини глобальної спільноти. Іншими словами, навіть за наявності мережі та пристрою людина без базової цифрової грамотності не зможе повною мірою використовувати можливості «цифрового віку», що перетворює питання освіти на центральну умову скорочення нерівності.