Українська оборонна індустрія в умовах повномасштабної війни пройшла шлях від невеликих технологічних розробок до серійного виробництва дронів. Разом із масштабуванням зростає і потреба в обігових коштах: комплектуючі необхідно закупляти заздалегідь, тоді як оплата за готову продукцію надходить значно пізніше. У серпні 2026 року найбільший приватний виробник безпілотників Vyriy Industries спільно з інвесткомпанією Inzhur запустив новий канал фінансування — фонд Inzhur MilTech, який відкрив доступ до інвестицій для звичайних громадян. До кінця жовтня 2026 року до проєкту долучилися понад 34 тисячі людей, а обсяг залучених коштів становив майже 2 млрд гривень.

Механіка: від сертифіката фонду до облігацій Vyriy

Модель роботи фонду влаштована таким чином. Кожен інвестор купує сертифікат Inzhur MilTech із мінімальним порогом входу в 1 000 гривень. Фонд об'єднує внески учасників і на ці кошти купує корпоративні облігації Vyriy Industries. Оборонна компанія, продукцію якої закупляють понад 200 військових підрозділів, спрямовує залучений капітал на розширення серійного виробництва: закупівлю компонентів, формування запасів та фінансування виробничих циклів. За словами СЕО та власника Vyriy Олексія Бабенка, кошти не планують вкладати в експериментальні R&D-проєкти чи високризикові розробки — йдеться виключно про масштабування вже освоєного серійного випуску.

Чому через фонд, а не напряму

Ключовим обмеженням, що визначило структуру розміщення, стала класифікація фінансової інформації Vyriy Industries за наказом Міністерства оборони України. Це унеможливлює публічний випуск облігацій. Водночас законодавство обмежує приватне розміщення цінних паперів колом не більш ніж 150 інвесторів. Модель через Inzhur MilTech дає змогу обійти обидва обмеження: фонд виступає андеррайтером запеклого розміщення, а об'єднання невеликих внесків тисяч людей в єдину інвестицію формально вкладається в рамки законодавства.

Капіталізація та дохідність

Кожні 35 днів Vyriy виплачує фонду відсотки за облігаціями. Замість розподілу дивідендів фонд спрямовує ці кошти на купівлю нових облігацій, що створює ефект капіталізації: зароблений дохід сам починає генерувати додатковий дохід, а вартість сертифікатів інвесторів зростає. Прогнозована середньорічна проста дохідність Inzhur MilTech за трирічний період становить 25–29% у гривні. Максимальний показник — до 29% річних — доступний тим, хто придбав сертифікати на старті розміщення в серпні 2026 року. Що пізніше інвестор долучається, то нижча прогнозована дохідність, оскільки частина капіталізаційного періоду вже реалізована. Стежити за вартістю сертифікатів та накопиченим доходом можна в мобільному додатку Inzhur.

Ліквідність та оподаткування

На відміну від банківського депозиту, інвестиція в Inzhur MilTech не є безліквідною. Інвестор може продати сертифікати будь-якої мови, подавши заявку в додатку Inzhur; заявлений компанією строк виконання становить до трьох годин робочого дня за актуальною ціною сертифіката. Водночас податкове навантаження суттєво залежить від моменту продажу. Якщо сертифікати реалізуються до закриття фонду, інвестиційний дохід оподатковується за ставкою 23% (18% ПДФО та 5% військового збору). Якщо ж інвестор дочекається остаточного закриття фонду в липні 2029 року, дохід виплачується у вигляді дивідендів та оподатковується за ставкою 14% (9% ПДФО та 5% військового збору). Таким чином, з погляду оподаткування утримання позиції до кінця строку фонду вигідніше на 9 процентних пунктів. Купувати нові сертифікати можна до 31 грудня 2026 року.

Контекст: від грантів до приватного капіталу

До запуску Inzhur MilTech Vyriy Industries фінансувалася за власні кошти, банківські кредити, гранти та державні контракти. Запуск фонду у серпні 2026 року став першим в історії компанії залученням масового приватного капіталу. Для понад 34 тисяч учасників це можливість одночасно підтримати Сили оборони України та отримати дохід, що суттєво перевищує ставки за банківськими депозитами. Для Vyriy — доступ до довгострокового обігового капіталу без збільшення боргового навантаження перед банками. В умовах, коли оборонна індустрія України масштабується на тлі триваючих бойових дій, модель «громадянин — фонд — виробник» стає одним з інструментів забезпечення стійкості ланцюжків постачань озброєнь.