Погроза розширення: Іран цілиться в альтернативні нафтові маршрути

Секретар Ради національної безпеки Ірану Мохсен Резаї в ефірі державного телебачення ввечері 22 серпня 2026 року заявив, що Ісламська Республіка готова завдавати ударів не лише по нафтових танкерах, що проходять через Ормузький проток, а й по інших нафтопереробних та експортних маршрутах із Перської затоки. За його словами, якщо країни регіону приєднаються до санкцій США проти Ірану, «з Перської затоки та Ормузького протоку більше не буде транспортуватися жодна крапля нафти». Резаї підкреслив, що в такому сценарії Іран «розгляне інші маршрути експорту нафти з регіону як свої цілі».

Умови ескалації: прив'язка до санкційної політики США

Заява Резаї має чітко умовний характер: погроза розширення географії ударів активується за однією конкретною умовою — участі сусідніх країн у економічній війні США проти Ірану. «Ми закликаємо всі сусідні країни не брати участі в економічній війні США проти Ірану, інакше Іран вважатиме їх ворогами», — заявив генерал у прямому ефірі. При цьому він підкреслив, що Тегеран «не хоче ескалації конфлікту», проте додав: якщо сусіди підтримають Вашингтон у санкційному тиску, це «завдасть шкоди інтересам Ірану», що, за його логікою, буде розцінено як акт ворожності.

Статус Ормузького протоку: «залишиться закритим»

Окремо Резаї заявив, що Ормузький проток «залишиться закритим, доки Сполучені Штати не змінять свою поведінку». Формулювання «залишиться закритим» вказує на те, що проток уже перебуває в статусі фактичної блокади або обмеженого транзиту. Раніше, наприкінці липня 2026 року, фіксувалися атаки іранських сил на танкери, які намагалися пройти через проток, а МЗС ОАЕ публічно повідомляло про атаку Ірану на танкер у акваторії регіону. Таким чином, погроза Резаї від 22 серпня являє собою не первинне попередження, а ескалацію: після фактичного закриття протоку Іран заявляє про намір перенести тиск на альтернативні канали нафтового експорту.

Контекст: роль флоту США та обхідні маршрути

За даними The New York Times, цитованими українськими ЗМІ, флот США забезпечує супровід поставок близько 5 мільйонів барелів нафти на добу через Оманський проток — ключовий альтернативний маршрут, що дозволяє обходити Ормузький проток. Це підтверджує, що логістика нафтового експорту з Перської затоки вже перестроєна навколо американського військового присутня. Погроза Ірану «розглянути інші маршрути експорту як цілі» спрямована саме на ці обхідні канали: Оманський проток, порти ОАЕ, Саудівської Аравії та Кувейту, а також інфраструктуру на узбережжі, через яку нафту перекачують у танкери для подальшої транспортування.

Геополітичні наслідки та реакція регіону

Заява Резаї фактично ставить перед країнами Перської затоки дилему: підтримати санкційний режим США та ризикнути стати «ворогами» Ірану з відповідними військовими наслідками для власної нафтової інфраструктури, або дистанціюватися від Вашингтона та зберегти нейтралітет. Для глобального нафтового ринку, де через Ормузький проток і прилеглі акваторії традиційно проходить близько 20% світової нафти, подібна риторика означає прямий тиск на котування та страхові ставки. Тегеран, по суті, заявляє, що готовий перетворити всю Перську затоку на зону ризику для нафтового транзиту, якщо на неї економічний тиск з боку коаліції на чолі зі США не буде знято.