Після початку повномасштабної війни Росії проти України продажі озброєнь із Китаю до країн Центральної Азії, за даними видання The Moscow Times, на яке посилається РБК-Україна, почали стрімко рости. Десятиліттями після розпаду СРСР регіон фактично залишався підпорядкованим ринком Москви: Росія була головним і во многом єдиним постачальником військової техніки для колишніх радянських республік. Китай, за тими самими даними, почав будувати оборонне співробітництво з регіоном лише наприкінці 2010-х років, а переломним моментом аналітики називають лютий 2022 року: після початку війни колишні радянські республіки заговорили про необхідність розірвати залежність від російської зброї, і Пекін оперативно скористався відкритим вікном можливостей.

Від російської монополії до китайського впливу

Ключовий драйвер зміни постачальника — не стільки ціна, скільки геополітична логіка диверсифікації. Країни регіону, формально пов'язані з Москвою військовим союзом, почали шукати альтернативи, щоб не залежати від одного джерела в момент, коли це джерело опинилося залученим до великого збройного конфлікту. Китай запропонував готову продукцію і, що важливо, довгострокове обслуговування: покупка систем ППО та винищувачів, як зазначається в матеріалі, створює зв'язки з постачальником, який роками і навіть десятиліттями забезпечуватиме техніку запчастинами, навчанням і підтримкою. Саме такий «вхідний квиток» в оборонний бюджет робить китайську присутність стійкою, а не разовою.

Конкретні угоди: ППО та авіація

За даними The Moscow Times, Туркменістан придбав системи протиповітряної оборони великої дальності HQ-9 і середньої дальності HQ-12, а Узбекистан — комплекс FD-2000, який описується як аналог HQ-9. Узбекистан і Казахстан, за тими самими відомостями, наміряються впроваджувати велику китайську техніку у свої ВПС. Це означає перехід регіону від точкових закупівель до формування повноцінних китайських контурів ППО та авіації, що в перспективі змінює баланс військових технологій на всьому просторі Центральної Азії.

Безпілотники та безпека на кордоні

Окрім великих систем, держави регіону закуповують у Китаю бойові безпілотники Wing Loong і CH-3A. Окремий блок китайської присутності — фінансування будівництва та розвитку об'єктів безпеки вздовж таджицько-афганського кордону. Пекін пояснює такі інвестиції захистом власних транспортних коридорів та інвестицій в економіки центральноазійських країн, проте на практиці це закріплює за Китаєм роль гаранта логістики та безпеки в регіоні, що виходить далеко за межі суто комерційних відносин.

Цифри SIPRI: падіння російського експорту

Масштаб перерозподілу ринку підтверджують дані Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI): загальний експорт озброєнь із Росії у 2021–2025 роках скоротився на 64% порівняно з періодом 2016–2020 років, а частка Росії у світовому експорті впала з 21% до 6,8%. Для Центральної Азії це означає, що «порожня» ніша російського постачальника заповнюється насамперед китайською продукцією, а не європейською чи американською, які в регіоні практично не представлені.

Суперечливі дані

У джерелах є кілька незбігів, які важливо тримати в полі зору. По-перше, датовка початку оборонного співробітництва Китаю з регіоном подається неточно: у первинному тексті йдеться про «кінець 2010 року», що читається як кінець 2010-х років і не збігається з більш ранніми точковими контактами, про які пишуть інші спостерігачі. По-друге, існує суперечність між формальним статусом і фактичною поведінкою: Казахстан, Киргизстан і Таджикистан разом із Росією входять до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), проте, за даними The Moscow Times, Таджикистан публічно демонструє китайську техніку на парадах у Душанбе. Тобто заявлена військово-політична інтеграція з Москвою та реальні закупівлі в Пекіна розвиваються паралельно і не завжди узгоджені. Нарешті, конкретні угоди (HQ-9/HQ-12 для Туркменістану, FD-2000 для Узбекистану) наводяться через одну ланцюжку джерел і не підтверджені незалежними офіційними заявами столиць регіону.

Контекст: дипломатія та «Шахеди»

На тлі розширення оборонного впливу Китай водночас позиціонує себе як дипломатичного посередника: у червні влада КНР публічно закликала Київ і Москву повернутися за стіл переговорів і описала, як бачить цей процес. Паралельно, як раніше повідомляло РБК-Україна, нові реактивні версії дронів «Шахед», які Росія застосовує для масованих атак по Україні, здатні розганятися до 500 км/год, і їхнє поява в значній мірі пов'язують із китайськими технологіями та компонентами. Таким чином, Пекін водночас нарощує військову присутність у Центральній Азії, бере участь у дипломатії навколо війни і, за оцінками спостерігачів, опосередковано впливає на характер озброєнь, що використовуються в конфлікті.