Для багатьох українців боротьба з колорадським жуком — це щорічний ритуал, що вимагає значних зусиль. Однак улітку 2025 року фермери та власники приватних ділянок по всій країні помітили дивне явище: звичний шкідник майже зник із полів. Особливо яскраво це проявилося у південних та центральних регіонах, де картопляні грядки вперше за довгий час залишилися практично без слідів пошкодження.
Три фактори, що змінили ситуацію
На думку Миколи Фурдиги, директора Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України, різке зниження чисельності жука стало результатом збігу трьох ключових обставин.
По-перше, скоротилися площі під картоплю в приватному секторі. Менше насаджень — означає більше уваги до кожного ділянки. Люди почали ретельніше обробляти свої грядки та слідкувати за порогом шкідливості, не даючи жукові поширитися.
По-друге, погодні умови зіграли вирішальну роль. Обильні дощі на початку сезону завадили комахам заритися на звичну глибину для зимівлі. Внаслідок цього частина дорослих особин (имаго) просто вимерзла. А холодна весна стримала масове розмноження — замість звичних двох-трьох поколінь жука цього року їх не було зовсім.
ГМО чи біологічна війна?
Сергій Глотов, ентомолог з Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, запропонував ще одну версію: можливо, селекціонери вивели генномодифіковані сорти картоплі, яких не їсть колорадський жук. «Це виявилося легшим, ніж обприскувати шкідників», — зазначив він.
Однак Глотов підкреслив, що жук не зник повністю — його досі можна зустріти на пасльонових культурах. Крім того, він вказав на зменшення кількості приватних ділянок, де люди самостійно вирощують картоплю, як на додатковий фактор зниження популяції.
Засуха проти дощу: регіональні відмінності
Євген Халайм, провідний спеціаліст Одеської випробувальної фітосанітарної лабораторії, назвав ситуацію «скоріше одноразовою акцією». На його думку, у південних та центральних областях улітку спостерігалася аномальна посуха, що викликала зниження чисельності шкідника. А у північних та західних регіонах, де йшли дощі і температура була помірною, популяція жука залишилася на попередньому рівні.
Біологічний метод: чому клоп-перілус не впорався
Колорадський жук — родом із Північної Америки, і в Україну його завезли у 1960-х роках. Трохи пізніше була спроба акліматизувати його природного ворога — клопа-перілуса (Perillus bioculatus), що живиться личинками жука. Цей біологічний метод боротьби існує досі, але популяція клопа занадто мала, щоб повністю знищити шкідника.
«Треба було в лабораторних умовах вирощувати велику кількість клопа. А це дещо складно», — пояснив Халайм. Клоп прижився, але його чисельності недостатньо для тотального знищення колорадського жука.
Що далі?
Експерти сходяться на думці: зниження чисельності жука — тимчасове явище. Погодні умови, зміна структури землеробства та поява нових засобів боротьби можуть дати тимчасову передих, але повністю викорінити шкідника поки що неможливо. Тим не менш, літо 2025 року стало унікальним випадком, коли природа і людина разом здобули рідкісну перемогу над одним із найнебезпечніших ворогів українського городу.
