На мостах Києва, за даними «Нової газети Європа», стоять турелі, які самостійно помічають реактивні дрони «Герань», розраховують їхні траєкторії та наводять на ціль кулемети — людині залишається натиснути одну кнопку. Видання зазначає, що наступний крок у цій логіці — прибрати й кнопку: український виробник дронів, як повідомляється, стверджує, що подібне випробування вже проводилося. Зброю, яка сама обирає, кого знищити, у професійному середовищі позначають як «смертоносні автономні системи» (САС), проте генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш пропонує називати речі своїми іменами — «роботи-вбивці». Саме навколо цього терміна та його правового статусу 16 листопада у Палаці Націй у Женеві відкриється Сьома оглядова конференція Конвенції про «негуманну» зброю.
Три сценарії на вибір у 128 держав
За п'ять днів роботи 128 країнам — учасницям Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, що можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію, — належить обрати один із трьох варіантів. Перший — видати мандат на переговори про юридично зобов'язуючий документ. Другий — обмежитися політичною декларацією без зобов'язань. Третій — продовжити дискусійний мандат групи урядових експертів на новий термін. Контекст тиску на делегатів задається заздалегідь: три роки тому Гутерріш та президент Міжнародного комітету Червоного Хреста Мір'яна Сполярич закликали укласти договір щодо таких систем «до 2026 року». Рік завершується, а договору, як і раніше, немає.
Консенсус як гальмо: чому 12 років не дали навіть визначення
Женевські дискусії про «роботів-убивць» тривають із травня 2014 року, коли відбулася перша в історії ООН зустріч експертів із САС. У 2016 році для них створили групу урядових експертів відкритого складу, а у 2021-му оглядова конференція домовилася лише «розглянути пропозиції та виробити консенсусом можливі заходи». Коаліція Stop Killer Robots назвала такий підсумок таким, що не відображає «волю переважної більшості держав». Корінь проблеми — у процедурі: рішення на оглядових конференціях ухвалюються консенсусом, і заперечення однієї країни достатньо, щоб зупинити весь процес. Наочність цієї логіки показала минулорічна Щорічна нарада високих договірних сторін: на відведені три дні засідання вмістилося у 31 хвилину — делегати пропустили загальні дебати та перейшли одразу до процедурних питань.
Хто за що: компромісний мандат проти американського плану
У проєкті мандата, який обговорюватиме профільний комітет конференції, пропонується, щоб група експертів «вела переговори про новий протокол до конвенції» — шостий за ліком — по 15 днів на рік і представила його проєкт у 2028 році. Це вже компроміс: у жовтні Австрія, Бельгія, Бразилія, Ірландія, Мексика, Нова Зеландія та Панама пропонували вкластися у 25 днів і один 2027 рік. При цьому навіть компромісний текст зберігає головне правило — група веде роботу та ухвалює доповідь консенсусом, а право вето залишається і на стадії переговорів. У Вашингтона свій план: у робочому документі від 4 листопада США пропонують дати групі ще п'ять років, до наступної оглядової конференції у 2031 році, і замість протоколу підготувати незобов'язуючий документ — версію 1.0 до 2029 року, а потім версії 1.1 та 1.2.
Терези схиляються до переговорів
У обережної американської логіки, за підрахунками Human Rights Watch, дедалі менше прихильників: за переговорний мандат уже виступають 76 держав, зокрема 70 учасників конвенції, — тобто більшість. Для прихильників договору важливим прецедентом слугує протокол про засліплюючу лазерну зброю 1995 року — це перший із 1868 року випадок, коли зброю заборонили до її застосування на полі бою (півтора століття тому йшлося про розривні кулі). Сама ж Конвенція, ухвалена 1980 року і яка набула чинності 1983-го, майже нічого не забороняє прямо: заборони живуть у п'яти протоколах — про невиявлювані уламки, міни та міни-пастки, запалювальну зброю, засліплюючий лазер та вибухонебезпечні пережитки війни. Ключовий принцип, на який спираються всі аргументи, — необхідність розрізняти цивільне населення та військових і заборона зброї, що завдає «зайвих страждань». Підсумок п'ятиденної женевської сесії покаже, чи вдасться нарешті перетворити 12 років дискусій на предмет, щодо якого можна голосувати.
