Генеральний прокурор України Руслан Кравченко подав заяву про звільнення. Про це, як повідомляє РБК-Україна, стало відомо з Telegram-каналу самого генпрокурора. У зверненні Кравченко назвав свій крок свідомим і наголосив, що його позиція щодо висунутих у його адресу звинувачень не змінилася. Він також подякував колегам, які, за його словами, чесно виконують свою роботу: представляють обвинувачення в судах, працюють з потерпілими, документують російські злочини та захищають інтереси держави, і попросив не знецінювати цю працю.
«Політичне рішення»
В центрі заяви — акцент на політичній природі кроку. «Це політичне рішення. І я прийняв його свідомо. Не хочу, щоб посаду Генерального прокурора використовували як інструмент політичного протистояння», — заявив Кравченко. Таким чином, він фактично переносить рамку дискусії з площини кримінальної справи в площину політичного тиску, наполягаючи, що йде не під прямим тиском слідства, а щоб не допустити інструменталізації своєї посади. На завершення він подякував президенту та Верховній Раді за довіру і попросив прийняти його звільнення.
Контекст: справа «Карфаген»
Відставка пролунала на тлі резонансної корупційної справи. Йдеться про спецоперацію Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) під назвою «Карфаген», в рамках якої розслідується прикриття незаконних кол-центрів та легалізація отриманого від них майна. Раніше Кравченко реагував на власне з'явлення в плівках НАБУ: він спростував звинувачення у можливому «прикритті» шахрайських кол-центрів і заперечував будь-який зв'язок з сейфом з грошима, поїздками сім'ї, покупкою ноутбука чи ремонтом дому в Козині. Саме ця справа, за оцінками спостерігачів, стала головним тлом для його відходу.
Суперечливі дані
Тут є помітна неузгодженість у публічній позиції самого генпрокурора. Ще нещодавно Кравченко коментував саму можливість відходу з посади і заявляв, що самостійно звільнятися не планує, проте готовий підпорядкуватися рішенню Верховної Ради, якщо таке буде прийнято. Тепер же він, навпаки, сам подав заяву про звільнення — тобто перейшов від пасивної позиції «чекаю рішення Ради» до активного кроку. Крім того, виникає суперечність у інтерпретації мотивів: з одного боку, Кравченко називає відхід «політичним рішенням» і дистанціюється від кримінальної справи, з іншого — хронологічно заява збігається з розпалом справи «Карфаген» і його публічними спростуваннями, що дозволяє стороннім спостерігачам вважати корупційний скандал реальною, а не декларативною причиною. Обидві версії — «політичний тиск» і «тиск слідства» — на даний момент не спростовані і існують паралельно.
Що далі
Формально заяву про звільнення ще має бути прийнято: Кравченко попросив президента та Верховну Раду прийняти його звільнення, що означає, що на момент публікації йдеться про подану, але не обов'язково вже оформлену відставку. До прийняття відповідного рішення його статус формально зберігається. Таким чином, ключовим наступним кроком стане позиція глави держави та парламенту, а також подальша динаміка справи «Карфаген», яке, за словами самого Кравченка, не повинно ставати приводом знецінювати роботу прокуратури.
