Комітет постійних представників країн Європейського Союзу узгоджив виключення російських бізнесменів Алішера Усманова та Михайла Фридмана зі санкційного списку ЄС, тоді як обмеження щодо решти близько 3000 осіб і організацій планують продовжити ще на три роки. Рішення, прийняте на рівні комітетів, викликало різку реакцію в Києві, де його розцінили як сигнал ослаблення тиску на Москву на тлі тривалої ескалації конфлікту.
Позиція Зеленського: посилення, а не ослаблення
Президент України Володимир Зеленський заявив, що на тлі російської ескалації відповіддю Європи має бути посилення обмежень, а не їхнє зняття. «Коли Росія постійно демонструє своє прагнення до ескалації війни, відповіддю має бути посилення санкцій, а не навпаки», — наголосив він. Глава держави також додав, що кожна особа, потрапивша до санкційного списку, опинилася там не випадково і є причиною того, що війна почалася і триває.
Сібіга: рішення «посоромне й несправедливе»
Міністр закордонних справ України Андрій Сібіга окремо прокоментував можливе виключення Усманова та Фридмана зі списку, назвавши його «посоромним і несправедливим». За його словами, ослаблення обмежень може дати Москві сигнал про те, що санкційний тиск поступово зменшується, а самі європейські лідери, за оцінкою українського дипломата, «веселяться», отримавши відчуття безкарності та розбрат серед європейців.
Альтернативний сценарій: національні санкції
Водночас Сібіга запропонував країнам Європейського Союзу альтернативний крок: якщо Усманова та Фридмана все ж виключать із загального списку ЄС, окремі держави мають негайно запровадити проти них власні національні обмеження. «Я закликаю всі держави-члени ЄС негайно оголосити, що вони запровадять власні національні санкції проти цих двох осіб», — заявив міністр. За наявними даними, Латвія вже готова запровадити проти обох бізнесменів національні санкції, що може стати прецедентом для інших країн блоку.
Що це означає для санкційної архітектури ЄС
Узгодження виключення двох великих російських підприємців на тлі продовження обмежень для тисяч інших осіб створює всередині Європейського Союзу дискусію про послідовність санкційної політики. Київ наполягає, що зняття обмежень із конкретних осіб без компенсації на національному рівні підриває загальний ефект тиску і посилає Москві сигнал про поступове ослаблення режиму. Кінцева реалізація рішення, а також те, скільки країн ЄС підуть за закликом Сібіги і запровадять власні обмеження, стане ключовим індикатором того, як ЄС буде зважувати між внутрішніми компромісами та підтримкою санкційного курсу.
