Україна підготувала конкретні пропозиції щодо припинення атак у Чорному морі та відновлення транспортування зерна, однак їхня реалізація зіштовхується з питанням примусу російської сторони до дотримання режиму. Про це в інтерв'ю РБК-Україна заявив посол України в Туреччині Нариман Джелял, підкресливши, що Київ уже озвучив свою позицію через президента Володимира Зеленського і тепер чекає відповіді. За словами дипломата, на тлі постійних ударів по цивільних суднах, включно з тими, що перевозять українське зерно, серйозну занепокоєність виражають не лише судновласники та страхові компанії, а й держави регіону.

Що пропонує Київ і чого чекає від Москви

Згідно зі заявою посла, українська сторона не обмежується загальною риторикою: в Анкарі стверджують, що в Києва є «конкретні пропозиції» щодо припинення атак у акваторії Чорного моря та відновлення зернового транзиту. Ці ініціативи, за словами Джеляла, були публічно озвучені президентом Зеленським, і тепер українська сторона чекає реакції з боку Росії. Формулювання «мораторій» вказує на те, що йдеться не про повномасштабну мирну угоду, а про обмежений у часі та за географією режим припинення вогню в морській зоні, який має зняти гостроту кризи навколо судноплавства та експорту сільгосппродукції.

Чому ключову роль може зіграти Туреччина

Джелял визнав, що навіть за досягнення якогось розуміння між Києвом і Москвою залишається відкритим питання, чи вдасться фактично змусити російську сторону дотримуватися умовного мораторію. Саме тут, за оцінкою посла, «роль Туреччини може стати ключовою». Як ілюстрацію складності забезпечення безпеки судноплавства в умовах протистояння він навів приклад Ормузької протоки, зазначивши, що гарантувати повну безпеку в таких умовах надзвичайно складно. Таким чином, Анкара розглядається не просто як спостерігач, а як потенційний арбітр і гарант, чий тиск і дипломатична вага можуть вплинути на поведінку Москви в Чорному морі.

Дипломатичний контекст в Анкарі

Заява посла вписується в ширший дипломатичний фон: за даними турецьких ЗМІ, представники дипломатичних місій України та Росії у зв'язку з інцидентами в Чорному морі були викликані в МЗС Туреччини, що свідчить про те, що Анкара активно залучена в врегулювання ситуації. Паралельно турецька сторона заявляла про ведення переговорів із Києвом і Москвою щодо безпечного експорту зерна через Чорне море, пропонуючи власні схеми транспортування. Сумісність цих кроків підтверджує, що Туреччина позиціонує себе як центральний дипломатичний вузол у чорноморській кризі, де перетинаються інтереси обох сторін конфлікту та регіональних гравців.

Протирічливі дані

У публічному дискурсі навколо чорноморського судноплавства існують розбіжні оцінки того, чиї дії створюють головну загрозу безпеці. Українська сторона, в особі посла Джеляла, вказує на атаки російської сторони по цивільних і зернових суднах як на джерело занепокоєння судновласників та страхових компаній. Водночас у низці джерел фіксується протилежна риторика, в якій увага акцентується на діях українських сил у Чорному морі та їхньому впливі на торгівлю й експорт, у тому числі турецький. Таким чином, сторони по-різному кваліфікують причину кризи судноплавства: Київ говорить про російські удари, а протилежна сторона вказує на українські операції. Це розходження в наративі ускладнює вироблення єдиної позиції щодо мораторію і робить роль нейтрального посередника — насамперед Туреччини — ще більш важливою.

Перспективи і що далі

Результатом заяви посла стає висновок про те, що Україна готова до діалогу й має готовий пакет пропозицій, але їхній успіх залежить від двох факторів: готовності Москви до компромісу та здатності Туреччини забезпечити тиск і гарантії. Поки відповідь російської сторони не отримана, а механізм примусу до мораторію не визначений, загроза для цивільного судноплавства та зернового експорту зберігається. У найближчі тижні ключовим індикатором стане те, чи зможе Анкара конвертувати дипломатичний канал і виклики в МЗС у конкретні домовленості про режим безпеки в Чорному морі.