У серпні 2026 року Костянтин і Влада Ліберові залишаються одними з найвпливовіших візуальних літописців української війни. Їхні роботи, що фіксують передові позиції, зруйновані міста та людські долі, стали символом документальної фотографії в умовах повномасштабного конфлікту. У ексклюзивному інтерв'ю виданню Wave RBC.UA подружжя розкрило деталі своєї роботи, розповіло про травми, отримані під час зйомок, і пояснило, чому не планує повертатися до комерційних проектів, які колись принесли їм славу.

Від романтичних історій до військової хроніки

До початку повномасштабного вторгнення Костянтин і Влада Ліберові були одними з найбільш затребуваних фотографів у жанрі «love story». Їхнє портфоліо включало зйомки зірок української естради та кіно, а також комерційні проєкти для брендів. Однак з 2022 року їхній фокус змістився на документування війни. «Ми просто робимо те, у що дуже віримо, і намагаємося робити це якомога краще», — пояснюють подружжя. Вони підкреслюють, що не розглядають себе як творців історичних документів, але визнають, що їхні роботи можуть мати історичне значення.

До Ліберових продовжують надходити комерційні пропозиції, але вони відмовляються від них. «Щоб знімати любов, бути в цьому щирими, потрібні зовсім інші внутрішні налаштування. А ми вже занадто багато пережили і бачили, щоб повернутися до тих налаштувань», — каже Костянтин. Іноді подружжя безкоштовно знімає весілля військових, що для них стало способом висловити вдячність за подвиг і службу. «Зйомка військових весіль була для нас свого роду способом подякувати їм за подвиг і службу», — додають вони.

Робота під обстрілами: ціна документальної фотографії

Робота Ліберових пов'язана з постійним ризиком. Вони неодноразово опинялися під обстрілами, де смерть була за кілька метрів від них. «До цього досить швидко звикаєш. І завжди пам'ятаєш, що все, що переживаємо на війні ми, — це лише частина того, що військові переживають щодня», — зізнається Костянтин. Їхня мета — показати реальність війни, щоб зменшити розрив між цивільним і військовим світами. «Хоча б на хвилину перегляду цих фотографій зменшити розрив між цивільним і військовим світами», — пояснюють вони.

Окреме місце в їхній роботі займає проєкт для Playboy Україна, реалізований спільно з банком ПУМБ. У ньому були представлені українські військові жінки з ампутаціями, які показали свою справжню красу. «Це був дуже важливий для нас проєкт і відповідальний, тому що це Playboy і дійсно чуттєва тема. Тобто, багато чого могло піти не так: провалитися в банальну пошлість або, навпаки, зробити проєкт прісним. Але, судячи з відгуків і резонансу, здається, вийшло все саме так, як треба», — згадують подружжя.

Скандал навколо херсонських знімків: етика і відповідальність

Весною 2026 року навколо фотографій Ліберових із Херсона розгорілася одна з найгучніших дискусій про етику військової фотографії. Їхні роботи привернули увагу до щоденних вбивств цивільного населення в місті, про яких майже нічого не було чути. Завдяки репортажам вдалося зібрати близько мільйона гривень на підтримку волонтера та морських піхотинців. «Наша робота показала, який російський терор, і тому була резонансною», — кажуть подружжя.

Ліберові підкреслюють, що не знімають людей без їхньої згоди. «Коли просять не знімати — ми не знімаємо ніколи, тому що поважаємо гідність тих, хто постає перед нашими камерами. Так було і в Херсоні», — пояснюють вони. Попри критику, вони впевнені, що їхня робота була необхідною для привернення уваги до трагедії в Херсоні.

Особисте життя в умовах війни: від психотерапії до народження сина

Постійний тиск і робота в небезпечних умовах не могли не вплинути на стосунки Ліберових. Подружжя визнає, що їм допомагають відверті розмови та психотерапія. «У стосунках нам допомагають відверті розмови та психотерапія», — кажуть вони. Після народження сина вони стали гостріше відчувати відповідальність за власну безпеку. «Після народження сина Ліберові стали гостріше відчувати відповідальність за власну безпеку», — підкреслюють вони.

Найбільше подружжя мріє сфотографувати повернення українських військових додому. «Найбільше вони мріють сфотографувати повернення українських військових додому», — зазначають вони. Ця мрія символізує надію на кінець війни і повернення до мирного життя.

Суперечливі дані

Тоді як Ліберові стверджують, що їхня робота в Херсоні була спрямована на привернення уваги до трагедії, деякі експерти та громадські діячі критикували їх за можливу експлуатацію страждань людей. Критики вказують, що зйомка в таких умовах може бути сприйнята як порушення етики, навіть якщо згода отримана. Ліберові ж наполягають на тому, що їхня мета — документування реальності, а не створення сенсацій. «Ми неодноразово коментували, що не отримували заборони на зйомку», — кажуть вони. Ця суперечність залишається відкритим питанням у дискусії про етику військової фотографії.