Попри довгі роки ссылки та життя в Петербурзі, Тарас Шевченко до кінця своїх днів залишався пристрастним прихильником простої української кухні. За спогадами його сучасників і друзів, зокрема Варвари Репніної, абсолютною гастрономічною слабкістю поета був борщ з сушеними карасями. Саме цю страву, за свідченнями близьких Кобзарю людей, він віддавав перевагу іншим супам, і сьогодні Styler — розважальний проєкт «РБК-Україна» — публікує його традиційний рецепт, щоб читачі могли відтворити смак, знайомий самому поету.

Гастрономічна слабкість Кобзаря

Борщ з сушеними карасями не був вишуканістю: це була проста, але дуже поживна страва, яку часто готували як постну. Головним секретом, за описами, залишалася технологія приготування риби — її сушили на соломі в печі, завдяки чому бульйон набував глибокого копчено-рибного аромату. Саме цей нюанс, а не набір овочів, робив суп впізнаваним і «домашнім» у сприйнятті Шевченка, звиклого до селянської кухні рідного краю.

Корені рецепту на Черкащині

Рецепт був традиційним для рідної Кобзарю Черкащини, де борщ з сушеною рибою вважався одним із базових страв повсякденного та постного столу. Карасі, доступні в місцевих водоймах, висушували і зберігали, що дозволяло готувати насичений суп навіть у період, коли свіжа риба була рідкістю. Такий підхід пояснює, чому страва прижилася саме в південних і центральних регіонах України та збереглася в народній пам'яті до наших днів.

Покроковий рецепт борщу з сушеними карасями

Основа бульйону — замочений боб, який ставлять варити разом із сушеними грибами; саме ця комбінація задає щільність і глибину смаку. Буряк нарізають соломкою і тушать окремо, додаючи буряковий квас або томатну основу, щоб зберегти автентичний насичений колір і приємну кислинку. Коли боб буде майже готовий, у каструлю кладуть нарізану кубиками картоплю, а через 10–15 хвилин — нашатовану капусту. Окремо на рослинній олії обсмажують подрібнену цибину, терту моркву та корінь петрушки для аромату, після чого готову заправку разом із тушеним буряком перекладають у суп.

Сушених карасів додають за 10–15 хвилин до кінця варіння: за описами, Шевченко любив саме той варіант, коли риба повільно віддає свій аромат бульйону, стаючи неймовірно м'якою. Після вимкнення вогню борщ обов'язково має «відпочити» під закритою кришкою не менше 20–30 хвилин — за цей час рибний смак розкривається повністю. Страву подають традиційно з зеленню, сметаною та шматком свіжого хліба.

Відлуння традиції сьогодні

Інтерес до рецепту не випадковий: відома українська кулінарка Тетяна Шліхтенко нещодавно нагадала підписникам про цю страву, опублікувавши автентичний рецепт борщу з смаженими карасями та закликавши зберегти його й обов'язково приготувати. За її словами, саме такий борщ любив Тарас Шевченко, а на півдні України його досі готують у домашній кухні. У коментарях підписники відреагували на старовинний рецепт із зацікавленістю, що підтверджує стійкий попит на повернення забутих національних смаків. Раніше Styler уже розповідав про інші забуті рецепти української кухні, зокрема про жарто по-житомирськи.