Українська гірничо-металургійна галузь зіткнулася з безпрецедентною кризою у серпні 2026 року. Блокування роботи морських портів вже призвело до вимушеного скорочення виробництва на ключових підприємствах країни. Експерти та представники бізнесу попереджають: якщо ситуація не зміниться найближчими тижнями, галузь ризикує втратити до 35% виробничих потужностей та нести збитки у розмірі 150–200 мільйонів доларів щомісяця.

Масові зупинки: Ferrexpo та Метінвест під ударом

Першими на логістичний колапс відреагували найбільші гравці ринку. З початку серпня група Ferrexpo прийняла рішення призупинити виробництво на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. Зупинка триватиме орієнтовно 10–20 днів. Основними причинами стали неможливість експорту продукції через заблоковані порти та гострий дефіцит обігових коштів, необхідних для підтримки операційної діяльності.

Подібна ситуація спостерігається і в структурі групи «Метінвест». Компанія змушена зупинити видобуток на Південному ГЗК. У прес-службі холдингу повідомили, що скорочення видобутку на Об'єднаному ГЗК (який включає Північний, Центральний та Інгулецький комбінати) у серпні може сягнути 30% порівняно з показниками 2025 року. Це призведе до різкого зниження обсягу залізничних перевезень продукції — на 1,3 млн тонн на місяць.

Економічна пастка: чому сухопутний експорт не рятує

У умовах закриття морських воріт України бізнес намагається шукати альтернативи, однак вони виявляються економічно недоцільними. Переорієнтація експорту залізної руди через західний кордон на польські порти (наприклад, Гданьськ) несе колосальні витрати. За оцінками компаній, логістика однієї тонни залізорудної сировини до польського порту обійдеться у 50 доларів. При цьому вартість тонни окатишів становить близько 100 доларів, що робить таку схему збитковою.

Крім того, дунайські порти, які раніше слугували альтернативою, зараз мають обмежену пропускну здатність. Підприємства фізично не можуть накопичувати продукцію на складах через нестачу обігового капіталу. Як зазначають у галузі, доступ до моря — це не просто логістичний канал, а критичний фактор виживання бізнесу.

Загроза імпорту та глобальні ринки

Проблема має двосторонній характер: страждають не лише експортні потоки, а й імпорт сировини. Припинення судноплавства в чорноморських портах поставило під загрозу поставки вугілля. Після зупинки Покровської вугільної групи металургійні компанії потребують імпорту близько 250 тисяч тонн вугілля щомісяця. Альтернативних джерел всередині України немає, що ставить під загрозу роботу доменних печей.

У «Метінвесті» підкреслюють, що закриття портів б'є по ключових експортних напрямках: залізорудна сировина не може потрапити до Китаю та Туреччини, чавун — до США, а металопрокат — до країн Південної Європи та Близького Сходу. Це не лише прямі збитки, а й втрата ринкових позицій на глобальній арені.

Прогноз експертів: «Гірше, ніж у 2022 році»

Президент об'єднання «Укрметалургпром» Олександр Каленков назвав поточну ситуацію більш критичною, ніж у 2022–2023 роках. «Тоді були кращі ціни, і підприємства змогли пережити кризу. Зараз альтернативи портам Одеси немає», — заявив він. На його думку, якщо доступ до моря не буде відновлено найближчими тижнями, частина підприємств буде змушена перейти в режим повного простою.

Представники бізнесу б'ють тривогу: Україна ризикує втратити мільярди доларів, а галузь може деградувати до стану, з якого відновлення займе роки.