В українській металургійній галузі розгорілася гостра дискусія навколо можливості зняття нульової квоти на експорт металобрухту. Ломозаготівельники останніми місяцями активно лобіюють відкриття експорту — причому, за їхніми власними заявами, переважно до країн Європейського союзу. Однак металурги та ливарники категорично проти: вони називають металобрухт стратегічною та вичерпною сировиною, без якої неможливе відновлення сталевої галузі та розвиток електрометалургії з меншими викидами. Розмови про «затоварені склади» та «законсервовані запаси», за оцінкою галузевих експертів, не відповідають реальній ситуації на ринку.

«Жодних гір брухту не існує»

Директор аналітичного центру GMK Center Станіслав Зінченко в коментарі для «Економічної правди» (публікація — РБК-Україна) прямо заявив, що зупинка металургійних заводів після російських ударів є тимчасовою і не означає, що країні більше не потрібен металобрухт. «Жодних гір брухту, про які говорять експортери, не існує. А наявні залишки вичерпаються миттєво», — наголосив він. За його словами, 60 тисяч тонн, які заготівельники називають «законсервованими запасами», у масштабах галузі є незначним обсягом. Для порівняння: до війни Україна збирала близько чотирьох мільйонів тонн брухту на рік, а один лише «Інтерпайп» у нормальному режимі споживає від одного до півтора мільйона тонн. «Якщо знімемо квоти й вивеземо сировину, відновлення сталевої галузі стане неможливим», — резюмував Зінченко.

Скорочення заготівлі: цифри перших семи місяців 2026 року

Ключова проблема, на яку вказує галузь, полягає не в надлишку, а в системному скороченні самої заготівлі металобрухту. До 80% цього ресурсу історично формувалося в промислових регіонах південного сходу України, які впродовж усього конфлікту перебувають під обстрілами або частково окуповані. За даними металургійних комбінатів, за сім місяців 2026 року вони закупили близько 900 тисяч тонн брухту — практично стільки ж, скільки за аналогічний період минулого року. При цьому обсяг заготівлі скоротився приблизно на 25%. Таким чином, попит з боку переробників залишається стабільним, а пропозиція звужується, що робить експорт надлишку об'єктивно неможливим.

Як народжувалася заборона: нульова квота та втрачені мільярди

Нульова квота на експорт металобрухту була введена після різкого зростання вивезення брухту у 2025 році — на 53%, майже до 500 тисяч тонн. Значна частина постачань ішла через територію Польщі до третіх країн, насамперед до Туреччини, без сплати українського експортного мита. За оцінкою галузі, лише за 2025 рік державний бюджет через таку модель недоотримав понад два мільярди гривень. В Україну при цьому поверталися лише 104 гривні податків із тонни експортованої сировини. Саме ця схема — реекспорт через сусідні країни з мінімальним податковим ефектом — стала тригером для введення повної заборони.

Компромісні механізми: що пропонують учасники ринку

В галузі визнають, що повна заборона не обов'язково має бути постійною. Компромісом може стати дозвіл на експорт лише підтвердженого надлишку сировини за умови, що держава отримуватиме з цього доходи. Серед обговорюваних механізмів — прозорі квоти або експортні ліцензії, що розподіляються через аукціони на платформі Prozorro, а також експортні мита, які стягуватимуться незалежно від країни призначення. У ливарній галузі наголошують, що перш ніж говорити про експорт, необхідно чітко визначити баланс: скільки брухту утворюється, скільки потрібно металургам і ливарникам та який обсяг має залишатися стратегічним резервом. Тільки після цього, на думку учасників ринку, можна обговорювати вивезення реального надлишку.

Позиція ломозаготівельників та ставка на ринок ЄС

Представники ломозаготівельної галузі, своєю чергою, наполягають на відкритті експорту, проте роблять акцент на напрямку постачань: за їхніми заявами, металобрухт має йти саме до країн Євросоюзу. Це позиціювання контрастує з докризисною моделлю, коли основний потік ішов через Польщу до Туреччини. Проте металургійний сектор залишається непохитним: в умовах скорочення заготівлі на 25% та залежності від сировини, 80% якої формувалося на південному сході, будь-який відтік брухту за кордон битиме по відновленню виробництва. Дискусія про формат і терміни можливого перегляду квот, судячи з усього, триватиме впродовж 2026–2027 років.