Українська металургія у 2026 році стикнулася з безпрецедентними випробуваннями, переживаючи найтяжчий період із часів масштабних руйнувань початку повномасштабного вторгнення. Систематичні ракетні удари по критичній інфраструктурі підприємств, надзвичайно складна логістика та посилення європейських торговельних обмежень поставили ключову для економіки галузь на межу виживання. Ударні темпи падіння виробництва змушують експертів та представників бізнесу говорити не про розвиток, а про банальне збереження виробничих потужностей і кадрового потенціалу.

Масштаб руйнувань та удари по критичній інфраструктурі

Починаючи з серпня поточного року, металургійні об'єкти країни зазнали щонайменше дев'яти масованих атак із використанням балістичного озброєння. Ці удари завдали колосальних збитків, які оцінюються приблизно в 100 млн доларів. На відміну від попередніх періодів, акцент в атаках змістився на знищення специфічного обладнання: доменних печей, прокатного стану та ключових вузлів енергетичної інфраструктури. Безперебійна робота цих елементів є критичною для випуску чавуну та сталі, що змусило такі флагмани індустрії, як «Метінвест», «Інтерпайп» та «АрселорМіттал Кривий Ріг», неодноразово зупиняти технологічні цикли.

Логістичний глухий кут та проблеми експортного ринку

Окрім фізичних руйнувань, ситуація ускладнюється критичним станом логістики. Фактичне закриття чорноморських портів змушує компанії переорієнтовувати потоки сировини на сухопутні маршрути через Польщу та Румунію, а також використовувати перевантажені залізничні шляхи. У результаті вартість транспортування окремих видів вантажів, включно з необхідним для виробництва коксуючим вугіллям, злетіла на 50–60%. Ситуація на зовнішніх ринках також не додає оптимізму: українські експортери стикаються з жорсткими сталевими квотами Європейського союзу та необхідністю сплачувати мита через механізм вуглецевого регулювання імпорту (CBAM).

Шляхи порятунку галузі та ініціативи бізнесу

Для запобігання повному колапсу галузеві експерти та топменеджери пропонують створити спеціалізований Фонд відновлення металургії за аналогією з уже чинним енергетичним фондом. Ця ініціатива покликана залучити кошти міжнародних донорів для термінового придбання обладнання в Європі та проведення аварійних ремонтів. Окрім того, керівництво провідних підприємств наполягає на необхідності переговорів із Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) щодо пом'якшення критеріїв фінансування та на державній підтримці логістичних витрат спільно з європейськими партнерами.

Економічні наслідки та ризики для майбутнього відновлення

Як зазначає старший аналітик Dragon Capital Денис Саква, наслідки кризових явищ у металургії неминуче вийдуть далеко за межі самої галузі. Будівельному сектору України доведеться переорієнтуватися на імпорт дорогої європейської сталі, що неминуче підштовхне інфляційні процеси та збільшить загальний кошторис майбутньої відбудови країни. Повернення до стабільності насамперед залежить від розблокування чорноморських портів, проте учасники ринку сходяться на думці, що навіть за умови негайної допомоги швидкого повернення до колишніх обсягів виробництва очікувати не варто.