Українська гірничо-металургійна галузь опинилася під одночасним тиском трьох факторів: прямих атак на виробничі об'єкти, проблем із роботою портів та обмежень, запроваджених на рівні Євросоюзу. Про це в інтерв'ю РБК-Україна заявив Олег Давиденко, директор департаменту корпоративних комунікацій Групи «Метінвест». За його словами, після атак виробництво на обох металургійних підприємствах компанії повністю зупинилося, два з чотирьох гірничо-збагачувальних комбінатів перебувають у простої, а два інші завантажені менш ніж на 50%. У таких умовах, наголошує Давиденко, ключовою проблемою стає не так пошук фінансування на ремонт обладнання, як збереження кваліфікованих кадрових колективів, без яких відновлення галузі буде неможливим.
Від зупинки до відновлення: компанія не говорить про консервацію
У «Метінвесті» наголошують, що нинішня ситуація не розглядається як простой чи консервація виробництва. «Ми не говоримо про простий чи консервацію. Ми говоримо про відновлення. Ми не знаємо, коли і як це станеться, але вже сьогодні залучаємо кожного працівника до оцінки пошкоджень та планування відновлення», — заявив Давиденко. Попри зупинку основних виробничих ліній, компанія продовжує виплачувати співробітникам зарплати та перенаправляє їх на супутні завдання: розбір завалів, оцінку масштабу пошкоджень, підготовку інфраструктури до запуску. Такий підхід, за оцінкою керівництва, дозволяє утримувати колектив у робочому режимі та не допускати розпаду професійних команд у період вимушеного простою.
Людський капітал як стратегічний ресурс
Давиденко акцентував увагу на тому, що знайти кошти та відновити обладнання — питання часу і ресурсів, тоді як кваліфікованих фахівців, які пройшли багаторічну підготовку, замінити вкрай складно. «Знайти кошти і відновити обладнання рано чи пізно можливо. Набагато складніше буде знайти кваліфікованих фахівців. Якщо настане момент, коли у нас будуть стіни, обладнання і гроші, але у нас немає людей, щоб відновити виробництво, — це буде катастрофа», — зазначив він. У «Метінвесті» зараз працюють близько 40 тисяч людей, ще приблизно 8,5 тисячі співробітників компанії служать у Силах оборони України. Масова втрата кадрів у галузі, за словами представника компанії, може призвести до зростання безробіття, трудової міграції та незворотної втрати фахівців, яких після завершення бойових дій буде вкрай важко повернути в професію.
Економічний мультиплікатор: одне робоче місце створює до восьми
Втрата кадрів у гірничо-металургійному комплексі, за оцінкою Давиденка, матиме наслідки далеко за межами самої галузі. Одне робоче місце в ГМК, зазвичай, створює до восьми робочих місць у суміжних галузях — логістиці, сервісному обслуговуванні, постачанні, будівельних роботах. Таким чином, скорочення чи розпад колективів металургійних підприємств б'є по цілому кластеру суміжних економік. Саме тому збереження кадрових команд розглядається не як соціальна програма, а як питання національної економічної безпеки.
Ветерани та освіта: програми адаптації вже запущені
Окремим напрямом роботи компанії залишається повернення ветеранів до цивільної діяльності. «Метінвест» розвиває програми адаптації, готує керівників і колективи для взаємодії зі співробітниками, які повернулися з армії, підтримує зв'язок із мобілізованими працівниками та їхніми сім'ями. Корпоративний виш «Метінвест Політехніка» пропонує ветеранам пільговий вступ на перспективні інженерні спеціальності: прийом ведеться без вступних іспитів, лише за результатами співбесіды. За даними компанії, на «Метінвест» припадає близько третини всіх ветеранів, які повернулися до роботи на підприємствах великого бізнесу України. Давиденко підсумував: «Головне правило — інвестувати. І починатися будь-який інвестиційний проєкт мусить із першого рядка: люди та їхні компетенції. Тому потрібно вкладати в освіту та збереження фахівців».
Контекст: серія атак на металургійні об'єкти
Заява Давиденka пролунала на тлі триваючих російських ударів по промисловій інфраструктурі України. Раніше повідомлялося про п'яту за ліком атаку на «Запоріжсталь», по комбінату було випущено шість балістичних ракет. Повторювані удари по ключових підприємствах галузі роблять питання відновлення не просто виробничим завданням, а системним викликом для всієї економіки країни, де металургія історично посідає одне з центральних місць за обсягом ВВП, експортом і зайнятістю.
