Українська металургійна галузь у вересні 2026 року зіткнулася з безпрецедентною та найглибшою кризою за всі роки повномасштабної війни. Серія руйнівних ракетних ударів по ключових підприємствах, триваюча блокада морських портів, стрімке подорожчання внутрішньої та зовнішньої залізничної логістики, а також жорсткі торговельні обмеження і вуглецеві бар'єри з боку Європейського Союзу призвели до зупинки заводів, які забезпечували близько 90% усього довоєнного виробництва сталі в країні.

Хроніка руйнувань та зупинка гігантів

За даними офіційних звітів та заяв керівництва промислових гігантів, протягом вересня 2026 року російськими балістичними ракетами було атаковано чотири найбільші металургійні комбінати країни. Найбільших руйнувань зазнала Запоріжсталь, яка зазнавала масованих обстрілів кілька разів у серпні та вересні, сумарно витримавши удари 17 балістичних ракет. Унаслідок атак загинули вісім працівників підприємства, ще 31 особа отримала тяжкі поранення.

Аналогічна катастрофічна ситуація склалася на комбінаті ArcelorMittal Кривий Ріг, керівництво якого офіційно оголосило про неможливість безпечної експлуатації потужностей до закінчення бойових дій. Генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо зазначив, що компанія перемикається на збереження залишкової інфраструктури та обговорює подальші кроки з українським урядом. Водночас представники Метінвесту констатували, що через масштабні руйнування Україна фактично вперше за століття залишилася без повноцінної металургійної виплавки.

Економічні наслідки для держави

Масштабна зупинка гірничо-металургійного комплексу несе руйнівні наслідки для всієї макроекономічної стабільності України. Якщо у 2021 році ГМК формував близько 10,3% валового внутрішнього продукту, то у 2023 році цей показник скоротився до 5,7%, а за підсумками 2026 року експерти прогнозують падіння аж до нульових значень. Безповоротно втрачаються колосальні обсяги валютної виручки, податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та понад 30 тисяч робочих місць.

Суперечливі дані

У той час як офіційні зведення промислових об'єднань та заяви топменеджменту, зокрема представників Метінвесту, говорять про повну зупинку виплавки сталі та фактичне припинення існування української металургії як галузі, незалежні аналітики та деякі профільні відомства вказують на збереження точкової активності на окремих уцілілих переробних дільницях. Подібні розбіжності в оцінках пояснюються різницею між поняттями повного циклу виплавки сирої сталі, який дійсно паралізований, та функціонуванням окремих допоміжних цехів, що намагаються підтримувати життєдіяльність підприємств.

Експертний аналіз та перспективи відновлення

Експерти сходяться на думці, що відновлення української металургії вимагатиме не просто капітального ремонту зруйнованих цехів, а повної технологічної модернізації з урахуванням сучасних екологічних вимог Євросоюзу, включаючи механізми вуглецевого регулювання (CBAM). Без довгострокових гарантій безпеки, розблокування логістичних маршрутів та масштабних інвестицій країна ризикує назавжди втратити статус одного з ключових гравців на європейському ринку сталі, що поставить під загрозу плани повоєнного відновлення економіки.