Морські безпілотні системи за останні роки пройшли шлях від відносно простих ударних засобів до повноцінних багатофункціональних платформ. Про це в колонці для РБК-Україна «Морські дрони перестають бути лише ударними засобами. Що далі?» розповів голова Всеукраїнської федерації військових пілотів БПЛА Вячеслав Клементьєв. На його думку, ще нещодавно морський дрон сприймався переважно як носій бойової частини, тоді як сьогодні безекіпажні комплекси здатні виконувати розвідку, забезпечувати зв'язок, перевозити вантажі, підтримувати підрозділи та виступати платформою для інших безпілотних систем. Такий зсув змінює саму логіку морського бою: цінність платформи визначається не лише її здатністю уражати ціль, а й тим, які завдання вона закриває в складі загальної системи.
Від ударного засобу до функціональної платформи
Ключовий тезис експерта полягає в тому, що морський дрон більше не обов'язково є кінцевим засобом виконання завдання. Він може доставити іншу роботизовану систему туди, куди надсилати людей занадто ризиковано, а потім передати управління повітряній або наземній компоненті. Таким чином, безекіпажний морський комплекс перетворюється на зв'язуюче ланка між різними доменами — морем, повітрям і сушею, — що дозволяє будувати безперервний ланцюжок від розвідки до ураження цілі без участі особового складу на передовій.
Бойова практика: Залізний Порт та Кінбурнська коса
Наочним прикладом, який наводить Клементьєв, стало застосування морських безекіпажних комплексів Barracuda морськими піхотинцями 40-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України в районі тимчасово окупованого Залізного Порту на Херсонщині. Група МБЕК у різних конфігураціях доставила FPV-дрони безпосередньо в район виконання завдання; після виходу на точку запуску до операції приєдналася повітряна компонента, яка працювала по логістиці, транспорту, позиціям та особовому складу противника. Під час руху морські платформи самі стали під атакою: один із комплексів противнику вдалося вивести з ладу, проте інші продовжили виконання завдання. Більш цікавий, за оцінкою експерта, епізод зафіксовано на Кінбурнській косі, де безпілотна морська платформа доставила до окупованого узбережжя наземний роботизований комплекс, підірвала його, після чого НРК виконав бойове завдання.
Роботизований морський десант: новий рівень
Епізод на Кінбурнській косі експерт характеризує як приклад роботизованого морського десанту, в якому морська система стає транспортом і носієм для наземної роботизованої платформи. Це принципово змінює тактику: замість того щоб ризикувати екіпажем чи одним дороговартісним апаратом, командування може використовувати морську платформу як «таксі», що доставляє наземного робота до цілі. Мова йде вже не лише про ураження цілей, а й про розвідку, логістику, доставку, евакуацію, ретрансляцію зв'язку, підтримку підрозділів та перевезення корисного навантаження у взаємодії з іншими роботизованими системами.
Системний підхід: від окремих дронів до роботизованих комплексів
Наступним кроком, на думку Клементьєва, стане спільна робота кількох платформ, об'єднаних у єдину систему управління та взаємодії. Фактично Україна, за його оцінкою, поступово переходить від окремих дронів до роботизованих систем, у яких морська, повітряна та наземна компоненти доповнюють одна одну в рамках одного бойового завдання. Такий підхід підвищує стійкість: втрата однієї платформи не призводить до зриву завдання, оскільки решта елементів системи продовжують функціонувати та перерозподіляти функції.
Радари та перехоплювачі: контекст розвитку
Розвиток морських дронів відбувається на тлі загального зміцнення протиповітряної та протикорабельної оборони. Нещодавно Україна отримала шведські радіолокаційні системи Giraffe компанії Saab, здатні виявляти крилаті ракети, літаки та безпілотники на відстані до 100 км, а також фіксувати цілі на поверхні води. Паралельно компанія TAF Industries почала випуск дрона-перехоплювача Octopus-100, створеного для знищення російських реактивних «Шахедів» та інших швидкісних повітряних цілей в умовах роботи ворожого радіоелектронного придушення. Сукупність цих рішень формує екосистему, в якій морські безекіпажні комплекси отримують як захисний контур, так і додаткові завдання в загальній архітектурі оборони.
