Вчені Космічного центру імені Джонсона NASA в Х'юстоні спільно з колегами з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) повідомили про виявлення мінералогічних свідчень існування давнього резервуару льоду в поясі Койпера — області за орбітою Нептуна, заселеній численними крижаними тілами. Ключовим матеріалом для дослідження стали 12 частинок космічного пилу, зібраних у стратосфері Землі дослідницьким літаком ER-2. У мінералах цих частинок було виявлено хімічні сліди взаємодії води з пиловими зернами на ранніх етапах формування Сонячної системи, а ізотопний склад кисню вказав на те, що ця вода була збагачена важкими ізотопами — характеристика, типова саме для речовини зовнішньої Сонячної системи.
Як пил зі стратосфери став ключем до поясу Койпера
Походження досліджених частинок вдалося встановити завдяки слідам впливу енергійних сонячних частинок — високоенергетичних іонів, що випускаються Сонцем. Висока концентрація таких слідів у мінеральній матриці дозволила дослідникам із високим ступенем впевненості пов'язати дані зерна з поясом Койпера, а не з ближчими до Землі джерелами космічного пилу. Для детального аналізу команда застосувала електронну мікроскопію та іонний мікрозонд — методи, що дозволяють одночасно визначити мінеральний склад частинок і точно виміряти співвідношення ізотопів кисню в окремих кристалітах. Саме поєднання цих двох підходів дало можливість зафіксувати мінерали, сформовані під час взаємодії води з пилом у ранній Сонячній системі, та зафіксувати їхні аномальні ізотопні характеристики.
Ізотопний «відбиток» та дані місії Genesis
Для коректної інтерпретації отриманих ізотопних вимірювань вчені залучили дані місії NASA Genesis, яка у 2004 році збирала частинки сонячного вітру для визначення ізотопного складу речовини самого Сонця. Порівняння з цим еталоном показало, що виявлені мінерали несуть ізотопний «підпис», який вкрай рідко можна зустріти в метеоритах, що падають на Землю. Такий рідкісний збіг узгоджується зі сталим припущенням про те, що гігантські планети — Юпітер і Сатурн — виступали бар'єром, що обмежував перемішування речовини між зовнішньою та внутрішньою областями Сонячної системи. У результаті крижана речовина поясу Койпера зберегла свою ізотопну специфіку, не будучи повністю «розмитою» під час перемішування з матеріалом внутрішньої системи.
Десятиліття гіпотез і новий рівень доказів
Гіпотеза про існування окремого резервуару льоду у зовнішній Сонячній системі висувалася вже кілька десятиліть. Раніше непрямі свідчення фіксувалися при вивченні метеоритів і зразків, доставлених з багатих на вуглець астероїдів, проте об'єм і точність таких даних залишалися недостатніми для однозначного висновку. Нові результати, отримані на 12 стратосферних частинках, доповнюють наявну картину і дозволяють простежити походження речовини, що безпосередньо брала участь у формуванні планет. По суті, дослідники отримали «зріз» хімії, яка домінувала в далеких околицях протопланетного диска мільярди років тому, до того як динаміка орбіт гігантських планет перерозподілила матеріал по всій системі.
Значення для моделювання ранньої Сонячної системи
Виявлення збагаченого важкими ізотопами кисню льоду в частинках, фізично пов'язаних з поясом Койпера, дає кільцеву основу для перегляду моделей міграції та термальної історії зовнішніх областей Сонячної системи. Якщо крижана речовина справді зберігала ізольований ізотопний склад протягом мільярдів років, це накладає жорсткі обмеження на швидкість і масштаб перемішування, допустимі в існуючих гідродинамічних і N-тільних симуляціях. Подальші дослідження, зокрема розширені збори стратосферного пилу та аналіз зразків, що плануються до доставки місіями нового покоління, дозволять уточнити часову шкалу формування крижаних тіл поясу Койпера та їхню роль у водному балансі планет земної групи.