Сучасні астрофізичні дослідження ставлять під сумнів класичні уявлення про походження нашого світу. Згідно з новою гіпотезою, наш Всесвіт міг народитися всередині чорної діри, що знаходиться в іншому, набагато більшому космосі. Це припущення здатне радикально змінити розуміння космології та запропонувати альтернативу стандартній моделі Великого вибуху, відкриваючи нові горизонти для теоретичної фізики у жовтні 2026 року.
Аномалія обертання галактик
Вчені виходили з того, що за абсолютно хаотичного формування Всесвіту приблизно половина галактик повинна обертатися за годинниковою стрілкою, а друга половина — у протилежному напрямку. Проте масштабний аналіз розподілу та обертання галактик, виконаний за допомогою космічного телескопа JWST під керівництвом професора Канзаського державного університету Ліора Шаміра, виявив чітку та незрозумілу асиметрію. Серед досліджених об'єктів лише третина галактик демонструє обертання за годинниковою стрілкою відносно Землі, тоді як дві третини обертаються проти неї.
Теорія Ейнштейна-Картана та чорні діри
Виявлена закономірність підтверджує ранні спостереження, включаючи масштабне дослідження 2011 року фізика Майкла Лонго. Наявність єдиного домінуючого напрямку обертання свідчить про те, що наш космос із самого моменту свого зародження мав власну вісь обертання. Пояснити цю аномалію дозволяє теорія гравітації Ейнштейна-Картана, що розширює загальну теорію відносності за рахунок врахування обертання простору-часу на мікрорівні. В екстремальних умовах раннього Всесвіту таке обертання могло ефективно протидіяти гравітації, уникаючи парадоксу нескінченної щільності.
Дочірні всесвіти та червоточини
Як пояснює фізик Нікодем Поплавський з Університету Нью-Гейвена, у рамках цієї концепції кожна чорна діра формує всередині себе замкнений дочірній всесвіт. Сама чорна діра в такому сценарії виступає у ролі моста Ейнштейна-Розена або червоточини, що з'єднує батьківський та дочірній космоси. Якщо материнська чорна діра мала обертання, то новонароджений всесвіт у повному обсязі успадковує її вісь як переважний напрямок руху для своїх космічних об'єктів.
Суперечливі дані
Незважаючи на переконливі статистичні дані, отримані під час аналізу тисяч галактик за допомогою телескопа JWST, академічна спільнота розділена в оцінках висновків Ліора Шаміра та прихильників теорії Ейнштейна-Картана. Частина астрофізиків наполягає на тому, що спостережувана асиметрія обертання може бути наслідком інструментальних похибок при скануванні неба або локальних особливостей розподілу видимої матерії в нашій частині галактики. У той час як автори дослідження впевнені в надійності статистичної вибірки, скептики вимагають проведення додаткових незалежних перевірок з використанням наземних спектрографів нового покоління.
Перспективи та автономність нашого світу
Теорія також допускає існування незліченних «baby-всесвітів» вже всередині нашого власного космічного простору. Потенційно через надмасивні чорні діри, де приливні сили не знищують матерію миттєво, теоретично можна було б проникнути в такі структури. Проте повернення назад або передача будь-якого сигналу в материнський всесвіт є фізично неможливими через колосальну гравітацію та ефект уповільнення часу, що перетворює дочірній світ на повністю автономну просторово-часову гілку.
