Військові конфлікти в Україні та на Близькому Сході змушують Північноатлантичний альянс переглядати підходи до протидії можливому нападу Росії. За даними The Wall Street Journal, на які посилається РБК-Україна, НАТО розглядає можливість завдавати ударів по військових і промислових об'єктах далеко в тилу супротивника. Це знаменує собою помітне зрушення від багаторічної доктрини, що будувалася переважно на стримуванні та перешкоджанні просуванню військ.

Перший в історії симпозиум з далекобійних ударів

У червні високопоставлені військові командири та представники країн НАТО зібралися на першому в історії альянсу симпозиумі з далекобійних ударів (Deep Strike Symposium). Захід організував головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі американський генерал Алексус Грінкевич. Під час зустрічі учасники обговорили нові підходи до оборони європейської території, зокрема в рамках військової гри, присвяченої можливому протистоянню з Росією.

Від стримування до стратегії «позбавлення можливостей»

Десятиліттями оборона Європи спиралася на принцип стримування супротивника та перешкоджання його просуванню. Проте після майже п'яти років повномасштабної війни Росії проти України військові стратеги альянсу дійшли висновку, що самого лише стримування наступу недостатньо, щоб запобігти можливому вторгненню. Тепер для стримування звичайних збройних сил Кремля НАТО необхідна більш активна стратегія, відома у військовій термінології як «позбавлення супротивника можливостей» (denial). Вона передбачає не лише знищення військ, які можуть перетнути кордон, а й ураження військових баз, складів постачання та промислових об'єктів у глибокому тилу Росії.

«Зруйнувати систему ведення війни»

Генерал Грінкевич детальніше пояснив цей підхід під час виступу, присвяченого його «теорії перемоги», який пройшов у Варшаві. За його словами, спочатку оборонні сили НАТО мають зупинити першу хвилю нападу, а потім послабити можливості супротивника для продовження наступу. Якщо Росія продовжить наступальні дії, альянс має «зруйнувати систему ведення війни супротивника», завдаючи ударів не лише по наступаючих військах, а й по всьому, що їх забезпечує, підтримує чи контролює. При цьому, як наголошується, нова стратегія не передбачає переходу до застосування ядерної зброї.

Зброя великої дальності: хто і що готує

Ключову роль у новій стратегії мають відігравати високоточні засоби ураження великої дальності — як дорогі сучасні системи, так і порівняно недорогі ракети. США останнім часом модернізують і розширюють арсенал такого озброєння: йдеться зокрема про крилаті ракети Tomahawk і ракети ATACMS, а також про розробку нових систем. Європейські союзники, які відстають у цьому напрямку, намагаються прискорити створення власних зразків озброєння та збільшити наявні невеликі запаси крилатих ракет Storm Shadow, SCALP і Taurus.

Що таке «глибокий удар» і хто може постраждати

Поняття «глибокий удар» не має єдиного визначення: залежно від підходу йдеться про ураження цілей на відстані від приблизно 160 км до кількох сотень кілометрів за лінією фронту. У разі бойових дій для цього використовуватимуть далекобійні ракети, реактивні снаряди та безпілотники. Їхніми цілями можуть стати не лише традиційні військові об'єкти — віддалені авіабази чи армійські комплекси, — а й промислові підприємства, об'єкти критичної інфраструктури та ресурсні бази Росії, розташовані за тисячі кілометрів від кордонів НАТО. Цей підхід часто описують як необхідність «атакувати лучника, а не просто захищатися від його стріл» — саме таку стратегію, за даними видання, Україна вже застосовує у війні проти Росії.