На конференції-зустрічі делегацій німецького та українського оборонно-промислового комплексу «Україна – Німеччина: співпраця в оборонній промисловості» голова Німецько-Української промислово-торговельної палати (AHK) Райнер Перау у коментарі РБК-Україна охарактеризував поточний стан німецького військового та політичного істеблішменту. За його словами, у німецькій армії та політиці наочно відчувається відчуття терміновості: Бундесвер активно модернізується, а його керівництво, судячи з публічних заяв провідних офіцерів і генералів, демонструє глибоке розуміння того, що відбувається на українському полі бою. Перау наголосив, що ця трансформація не є спонтанною — вона підживлюється системною роботою військових аташе, акредитованих при посольстві Німеччини в Києві, чий прямий обов'язок полягає в моніторингу оперативної обстановки та передачі інформації до штабів Бундесверу в Берліні.
Від повільних реформ 2014–2022 років до режиму повномасштабної війни
Відповідаючи на запитання про динаміку змін, Перау провів порівняльну паралель між двома періодами української державності. Він нагадав, що напередодні конференції виступила заступниця міністра оборони України Анна Гвоздяр, яка у своїй доповіді описала стан країни в період 2014–2022 років. За оцінкою Перау, у той період Україна діяла значно повільніше, ніж сьогодні, коли перебуває під повномасштабним нападом. Саме цей контраст, за його словами, став для німецької сторони наочним уроком: різниця між мирним і воєнним часом проявляється не лише у швидкості ухвалення рішень, а й у самій архітектурі інститутів, які змушені працювати в умовах постійного тиску. Перау зазначив, що дискусія в Німеччині за останні роки сильно змінилася, і саме зараз, на тлі українського досвіду, в німецькому суспільстві та елітах формується нова якість усвідомлення загрози.
Що показує дослідження KSE щодо готовності Європи
Відповідаючи на запитання про те, які країни найбільше підготувалися до можливого вторгнення Росії, Перау посилався на дослідження Київської школи економіки (KSE), яке відображає рівень підготовки європейських держав. Згідно з його інтерпретацією даних, Німеччина діє достатньо добре порівняно з такими країнами, як Франція, Італія та Велика Британія. Однак, наголосив Перау, безумовними лідерами за рівнем готовності є країни Північної Європи: Данія, Швеція, Норвегія і, особливо, Фінляндія. Він окремо зазначив, що з огляду на розміри цих держав саме північноєвропейські країни демонструють провідні показники — їхній досвід мобілізації, оборонних інвестицій та інтеграції в системи колективної безпеки, на його думку, заслуговує на увагу всієї Європи як референс для країн із більшими економіками та територіями.
«Зондерштаб Україна» та швидкість рішень у Берліні
Контекстом для заяв Перау є інформація, раніше опублікована Financial Times: у Міністерстві оборони Німеччини працює невелика команда «Зондерштаб Україна» (Sonderstab Ukraine). За даними видання, саме ця структура стоїть за щорічною військовою допомогою Києву в розмірі 11,5 млрд євро і в окремих випадках здатна укладати угоди на постачання зброї всього за два тижні. Такий механізм, по суті, ламає традиційну бюрократичну інерцію німецького оборонного замовлення і дозволяє Берліну реагувати на запити Києва зі швидкістю, співмірною з вимогами фронтової логістики. Перау, який представляє інтереси промислової спільноти, бачить у цьому сигнал того, що німецька оборонна промисловість і політичне керівництво вибудовують канали взаємодії, які раніше були немислимі в масштабах і темпах, необхідних для підтримки держави, що перебуває в стані війни.
Таким чином, висловлювання голови AHK фіксують переломний момент: німецька військова машина, що ще кілька років тому працювала в режимі мирного часу, перемикається на логіку оперативного реагування, а український бойовий досвід стає не просто об'єктом вивчення, а практичним стандартом, за яким калібруються рішення в Берліні. Для українського ОПК це означає, що вікно для поглиблення промислового співробітництва з Німеччиною залишається відкритим, але вимагає від обох сторін швидкості, що відповідає новому рівню терміновості.
