Семиденні зусилля щодо вироблення переговорного мандата на юридично зобов'язуючий міжнародний договір про контроль за застосуванням автономної зброї провалилися в ніч на суботу, 21 листопада 2026 року, незадовго до п'ятої ранку. Марафонські переговори, що тривали всю ніч на Сьомій конференції з розгляду Конвенції про конкретні види звичайної зброї (CCW) в ООН у Женеві, не змогли подолати заперечення Росії, і в результаті було ухвалено значно слабший варіант: держави погодили лише формулювання «розробляти консенсусом» інструмент, який може не нести жодних юридичних зобов'язань. За даними учасників, обговорення тривали майже до 4:45 ранку, після чого конференцію було закрито без прориву.
Механізм консенсусу та саботаж Росії
Ключовою причиною провалу стала сама процедура CCW: конвенція працює за принципом консенсусу, і для прийняття заяви потрібна одностайна згода всіх 128 держав-учасниць. Цей високий поріг призвів до того, що за останні 30 років CCW не прийняла жодного нового закону, що регулює зброю, а держави шукали обхідні шляхи — наприклад, договір про заборону касетних боєприпасів 2008 року. Російська делегація, за словами дипломатів, які брали участь у переговорах, цілеспрямовано застосовувала тактику затягування («філібустерство») і не діяла добросовісно: вже на першому етапі вона заблокувала прийняття порядку денного, намагаючись обмежити право на виступ ЄС та інших спостерігачів у порушення правил ООН. Такі дії фактично прирівнювалися до вето і з першого дня ставили під загрозу весь процес.
Хто був проти, а хто за обов'язковий договір
Попри те, що переважна більшість держав — понад 100 країн — виступали за новий закон, низка великих військових держав, які вклали значні ресурси в розробку ШІ-зброї, виявилися не готові прийняти юридично зобов'язуючий протокол, що захищає цивільних осіб від «роботів-дронів» та інших автономних систем. США, Південна Корея, Японія, Туреччина, Велика Британія, Франція та Німеччина, за повідомленнями, чинили опір обов'язковим зобов'язанням, віддаючи перевагу необов'язковій угоді; частина делегацій посилалася на достатність міжнародного гуманітарного права. Своєю чергою європейські та НАТО-держави, включаючи Україну, а також Китай та Іран, висловили підтримку або готовність до нового протоколу. США при цьому зазначили, що необхідність людського контролю над автономною зброєю обговорювалася цього тижня під час зустрічей між головою КНР Сі Цзіньпіном і Дональдом Трампом, але на обов'язковий договір погодитися відмовилися.
Що вийшло в результаті: два роки без зобов'язань
У фінальному компромісі 128 держав-членів CCW погодилися протягом двох років — тобто до 2028 року — «розробляти» міжнародний інструмент, не фіксуючи при цьому обов'язковий характер майбутніх правил. Конференція, що проходила з 16 по 20 листопада під головуванням швейцарського посла Жюльєна Тьоні, була скликана після вересневої сесії експертної групи у 2026 році, за підсумками якої посилилися заклики до початку договірних переговорів. За оцінкою організації Stop Killer Robots, під час фінальних виступів слово взяли 35 держав. Виключення кількох країн-неучасниць із переговорів в останній день викликало рідкісний для зали протест: єгипетська делегація вступила в суперечку з головою конференції.
Контекст: ШІ-зброя вже на полі бою
Критики підкреслюють, що обговорення автономної зброї, її небезпек і необхідності міжнародних правил триває вже 13 років, і значні суттєві частини договору були фактично врегульовані. При цьому, за даними джерел, Ізраїль і США застосовували системи наведення на основі ШІ для проведення десятків тисяч ударів у Газі та Ірані, що призвело до масових жертв; Пентагон, за повідомленнями, завдав удару по більш ніж 1000 цілях в Ірані в перший день війни, а американські військові, за даними розслідувань, націлені приймати до 1000 рішень про наведення за допомогою ШІ на годину. Колишній радник з національної безпеки США Джон Болтон, виступаючи на окремій конференції, організованій Atlantic, заявив, що світ рухається «все ближче до майже повністю безекіпажного ведення бойових дій» і що «межі, які західна цивілізація намагалася провести між війною і цивільним життям, руйнуються». Голова Future of Life Institute Макс Тегмарк констатував, що лідери «не виправдали очікувань»: «Роботи-вбивці вже тут, а держави погодилися лише обговорювати це в 14-й раз».
Реакція правозахисників і наступні кроки
Старший радник Human Rights Watch з питань озброєнь Бонні Догерті, яка безпосередньо брала участь у розробці договорів про заборону касетних боєприпасів і ядерної зброї, заявила, що автономній зброї потрібен обов'язковий закон, і вказала, що договір може бути узгоджений протягом 15 місяців, відкинувши американську пропозицію витратити п'ять років лише на вироблення мандата. Група із семи країн — Австрія, Бельгія, Бразилія, Ірландія, Мексика, Нова Зеландія та Панама — очолювала ініціативу щодо переговорів про обов'язковий договір протягом одного року. Таким чином, провал женевських переговорів залишив питання контролю за «роботами-вбивцями» без юридично закріпленого рішення і переніс його, по суті, на два роки вперед — в умовах, коли автономні системи вже активно застосовуються в реальних конфліктах.