«Іран не здасться»: Пезешкіан кинув виклик американським військовим на тлі ескалації та дипломатичного треку в Нью-Делі

Президент Ірану Масуд Пезешкіан у неділю, 13 вересня, опублікував у соціальній мережі X пряме звернення, у якому засудив дії Сполучених Штатів на тлі триваючого регіонального конфлікту та кинув виклик американським збройним силам. «Якщо американці — воїни, хай їм доведеться звитися з нашою хоробрими збройними силами, — написав глава іранської держави. — Наш народ неможливо зламати залякуванням. Іран не здасться». Заява прозвучала в момент, коли, за даними іранських та міжнародних спостерігачів, військові зіткнення в регіоні набирають інтенсивності, а економічний тиск на Тегеран посилюється.

Гуманітарний аспект і «систематичні спроби» підривати населення

У тому ж посланні Пезешкіан акцентував увагу на гуманітарних наслідках конфлікту. Він зазначив, що обмеження та напади, спрямовані на продовольство, воду та медикаменти, є свідченням «систематичних спроб підривати моральний дух населення». За словами президента Ірану, будь-які зусилля домогтися поступок шляхом тиску на економіку та інфраструктуру країни будуть марними. Він підкреслив стійкість Ірану перед обличчям зовнішнього тиску та заявив, що американським силам слід протистояти іранській армії напряму, а не завдавати шкоди мирному населенню.

Дипломатичний трек: БРИКС, ОАЕ та зустріч у Нью-Делі

Риторика Пезешкіана прозвучала на тлі помітної дипломатичної активності. Напередодні, 12 вересня, лідери Ірану та Об'єднаних Арабських Еміратів спільно підписали заяву БРИКС, що закликає до стриманості у ближньосхідному конфлікті. Цей крок був оцінений спостерігачами як ознака дипломатичного прогресу між двома країнами, відносини між якими загострилися через війну, з урахуванням того, що ОАЕ є союзником Сполучених Штатів. У кулуарах першого дня саміту БРИКС у Нью-Делі Пезешкіан також зустрівся з наследним принцом Абу-Дабі — це була перша зустріч на такому високому рівні між двома державами з моменту початку конфлікту. Пресслужба Абу-Дабі повідомила в X, що лідери обговорили регіональні та міжнародні питання, деескалацію напруженості, підтримання стабільності та зусилля щодо сприяння миру та розвитку в регіоні. При цьому в офіційній заяві не згадуються конкретні результати переговорів.

Протирічливі дані

Аналіз доступних джерел виявляє певну напруженість між двома паралельними наративами. З одного боку, Пезешкіан у своєму зверненні від 13 вересня говорить про «ескалацію військових зіткнень» та кидає прямий виклик американським збройним силам, що вказує на активну фазу конфлікту. З іншого боку, низка російських та казахстанських видань (1prime.ru, news.mail.ru, zakon.kz) у червні та в пізніший період повідомляли про існування «меморандуму» або «угоди» між Іраном і США, а також про те, що Тегеран намірає «виконати зобов'язання» за цим документом. Більше того, джерело zakon.kz формулює позицію Ірану як «діалог не означає капітуляції», що передбачає наявність переговорного треку. Таким чином, виникає питання: є чи ні поточна ескалація порушенням раніше досягнутої угоди, чи ж меморандум і військове протистояння існують паралельно, у різних сферах? Жодне з доступних джерел не дає однозначної відповіді на це питання, і обидві версії — і про триваючий тиск, і про діючий дипломатичний механізм — залишаються в полі зору.

Контекст: чому Нью-Делі та БРИКС стають ареною ближньосхідної дипломатії

Збіг різкої риторичної ескалаційної заяви Пезешкіана з дипломатичною активністю на саміті БРИКС у Нью-Делі створює складну картину. З одного боку, Іран демонструє внутрішню та зовнішню твердість, апелячи до патріотичних мотивів і закликаючи до прямого військового протистояння. З іншого — Тегеран активно використовує багатосторонні майданчики, включно з БРИКС, для легітимації своєї позиції та пошуку посередників. Зустріч з наследним принцом Абу-Дабі, хоча й не принесла публічно оголошених результатів, сама по собі сигналізує про те, що Іран не закриває канали комунікації навіть із союзниками США. У умовах, коли економічний тиск і військові зіткнення тривають, саме такі «тихі» дипломатичні контакти можуть стати ключовим механізмом деескалації — або, навпаки, індикатором того, що сторони готуються до подальшого загострення, паралельно ведучи інформаційну гру.