Ходатайство головного рабина Києва Йонатана Марковича про особисте поручництво за екс-заступницю керівника Офісу Президента Ірину Мудру, подане до Вищого антикорупційного суду (ВАКС), привернуло увагу до одного з найменше обговорюваних, але юридично значущих механізмів українського процесуального права. Поки Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) наполягає на обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом звільнення під заставу у розмірі 150 млн гривень, захист пропонує суду альтернативу — особисте поручництво високопоставленого громадсько-релігійного діяча. Різниця між двома позиціями не зводиться лише до суми: вона виявляє структурні обмеження інституту поручництва, закріплені в Кримінальному процесуальному кодексі України.

Що передбачає КПК: штраф як єдиний наслідок

У суспільному дискурсі стійко зберігається уявлення про те, що поручитель несе солідарну відповідальність за підсудного і в разі його втечі може бути заключений під варту замість нього. Чинна редакція частини 5 статті 180 КПК України не містить такого положення. Згідно з цією нормою, якщо особа, звільнена під особисте поручництво, порушує взяті на себе зобов'язання — зокрема, ховається від слідства чи суду, знищує докази або не з'являється за викликом — суд має право застосувати до поручителя виключно один санкційний наслідок: стягнення грошового штрафу. Кримінальна відповідальність за «сприяння у втечі» чи «прихисток» щодо поручителя не настає автоматично і може бути розглянута лише за наявності окремих доказів того, що гарант особисто брав участь в організації переміщення підозрюваного чи готував для нього документи.

Розмір штрафу та його прив'язка до прожиткового мінімуму

Сума штрафу для поручителя за справами про тяжкі та особливо тяжкі злочини корупційного характеру регламентована законом і прив'язана до розміру прожиткового мінімуму. Максимальний розмір стягнення становить від 20 до 50 прожиткових мінімумів. У розрахунках на 2026 рік це відповідає діапазону приблизно від 60 000 до 150 000 гривень, що в перерахунку за курсом становить порядка 1 500–3 500 доларів США. Таким чином, максимальна фінансова відповідальність поручителя за корупційною справою обмежена сумою, яка для особи з відповідним соціальним та економічним статусом не утворює суттєвого фінансового ризику. Ні тюремне ув'язнення, ні підписка про невиїзд, ні інші процесуальні обмеження для гаранта законом не передбачені.

Контекст справи Мудрої та позиції сторін

За даними, викладеними в процесуальних документах та заявах сторін, Ірина Мудра, яка обіймала посаду заступниці керівника Офісу Президента, фігурує в провадженні ВАКС за звинуваченнями, пов'язаними з корупційними злочинами. Прокуратура САП ходатайшує про арешт з правом звільнення під заставу у 150 млн гривень. Захист, у свою чергу, пропонує суду обрати запобіжний захід у вигляді особистого поручництва, запропонувавши в якості гаранта Йонатана Марковича. В матеріалах справи, за твердженням прокурорської сторони, фігурують відомості про незадекларовані активи в обсязі, за різними оцінками, до 250 млн гривень, а також про регулярні виплати, не відображені в офіційних доходах. Ці цифри наводяться в процесуальних заявах і не є предметом окремого судового встановлення на поточному етапі.

Практика ВАКС та ставлення до особистого поручництва

Останніми роками практика Вищого антикорупційного суду демонструє обережне ставлення до задоволення ходатайств про особисте поручництво в справах із великим розміром шкоди. Судові рішення за аналогічними провадженнями свідчать про те, що судді нередко відхиляють подібні ходатайства, посилаючись на недостатність гарантій процесуального контролю за підозрюваним. Юридичний аналіз вказує на те, що норма про поручництво, у її чинній редакції, не забезпечує повноцінного превентивного ефекту: мінімальний розмір штрафної санкції не створює достатнього стимулу для поручителя здійснювати фактичний нагляд за підозрюваним, а відсутність інших процесуальних наслідків знижує ефективність заходу як інструменту забезпечення явки.

Суперечливі дані

В матеріалах справи та публічних заявах сторін існують розбіжності в оцінці адекватності пропонованого запобіжного заходу. Прокуратура САП аргументує необхідність застави у 150 млн гривень розміром шкоди та ризиком ховання підозрюваної за межі юрисдикції, посилаючись на наявність у неї документів, що дозволяють перетнути кордон. Захист, навпаки, вказує на несоразність такої застави і пропонує поручництво як достатню гарантію. При цьому в публічному полі не підтверджено жодну з версій щодо конкретних обставин, які могли б свідчити про реальне намір підозрюваної залишити територію України. Відомості про незадекларовані активи та додаткові виплати наводяться в процесуальних документах і не були на момент підготовки матеріалу предметом окремого судового розгляду, що підтверджує чи спростовує їх у повному обсязі.

З точки зору процесуального права, рішення ВАКС по ходатайству Марковича матиме прецедентний характер для практики розгляду ходатайств про особисте поручництво в справах про корупційні злочини з участю високопоставлених осіб. Вибір суду між задоволенням ходатайства та його відхиленням залежатиме від оцінки конкретних процесуальних обставин справи, а не від публічного статусу поручителя. У будь-якому разі остаточне рішення суду залишиться предметом оскарження в порядку, встановленому законом.