У світі високих технологій розгортається гонка, яка може призвести до непередбачуваних фінансових наслідків. П'ять найбільших американських технологічних компаній, які активно інвестують у розвиток штучного інтелекту (ШІ) та необхідну для нього інфраструктуру, накопичили колосальний прихований борг. За наявними даними, його сума досягає 1,65 трильйона доларів.

Ці зобов'язання не фігурують у основних балансових звітах, а приховані в примітках до квартальної звітності. Як виявилося видання Nikkei Asia, обсяг прихованого боргу перевищує офіційно задекларовані 1,35 трильйона доларів. Це означає, що інвестори можуть зіткнутися з серйозним сюрпризом, коли ці цифри остаточно вийдуть на поверхню.

Бухгалтерська хитрість чи стратегія виживання?

Ситуація виглядає особливо драматично на прикладі Meta*. Співвідношення її позабалансового боргу до офіційного є одним із найвищих у галузі: компанія повинна 420 мільярдів доларів за невнесеними зобов'язаннями проти 140 мільярдів, записаних у балансі.

Ще вражаючішими темпами росте прихований борг Oracle. За наявними відомостями, він становить 273,3 мільярда доларів. Це на 2900% більше, ніж показник компанії у 2022 році. На перший погляд, такі цифри можуть викликати здивування, однак така практика бухгалтерського обліку вважається допустимою.

Прихований борг виникає через довгострокові контракти, які вже підписані, але ще не вступили в силу. Йдеться переважно про мільярди доларів, обіцяні операторам дата-центрів. Гонка в сфері ШІ змусила багатьох гіперскейлерів укладати угоди, зобов'язуючись оплачувати обчислювальні потужності лише після запуску об'єктів.

Чому компанії йдуть на такий ризик?

Будь-яка організація, яка обіцяє оплатити послуги або товари, зобов'язана вказувати це як зобов'язання. Однак той факт, що дата-центри ще не почали роботу, дозволяє таким угодам залишатися за межами балансу. Коли об'єкти запустяться, контракти вступлять в силу, і компаніям доведеться платити за потужності незалежно від того, буде на них реальний попит чи ні.

Технологічні компанії вкладають гроші в ці майбутні контракти не просто так. За повідомленнями, у Alphabet, Amazon та Microsoft накопичився портфель замовлень на хмарні послуги вартістю 1,45 трильйона доларів — послуги ще належить надати та оплатити.

Глава Amazon Web Services Метт Гарман заявив, що інвестиції, у які втягується компанія, «не є спекулятивними». Подібна схема виглядає зручним способом забезпечити потужності: компанії підписують контракти з клієнтами, гарантуючи попит, а потім укладають довгострокові угоди з дата-центрами для отримання потрібних ресурсів.

Тінь бульбашки та ризик перепроизводства

Однак такий підхід відкриває техногігантів для колосальних ризиків. Якщо попит не виникне, компанії залишаться з оплатою надлишкових потужностей і без клієнтів, яким їх можна продати. Ще більше занепокоєння викликає те, що інвестиційні витрати цих компаній перевищують їхній прибуток. Це означає, що техногіганти все сильніше покладаються на корпоративні облігації та випуск нових акцій для фінансування.

Попри зростаючий попит на обчислення для ШІ, технологія залишається відносно новою та непідтвердженою. Багато експертів стверджують, що вона має приносити користь більшій кількості людей, щоб уникнути утворення бульбашки.

Вартість використання ШІ майже для всього, яку називають «токенмаксингом», вже застала деякі компанії у складному положенні. Агентний ШІ здатний «з'їдати» річні бюджети на ШІ за лічені тижні. Через це ряд компаній скорочує використання технологій або переходить на більш доступні моделі з Китаю.

Ця невизначеність у поєднанні з тим, як технологічні компанії «приховують» зобов'язання, викликає занепокоєння. На папері довгострокових зобов'язань у них менше, ніж насправді, і саме цей розрив може стати критичним фактором у найближчі роки.