Космічна порожнеча, звична нам як абсолютний нуль енергії, може виявитися лише тимчасовим станом. За даними видання New Scientist, на які посилається РБК-Україна, група фізиків розглядає сценарій, за якого простір Всесвіту здатний перейти в стан із ще нижчим рівнем енергії. Такий перехід, що отримав у науковому дискурсі назву «розпад вакууму», теоретично призвів би до повної перебудови законів фізики та знищення всього існуючого. Ця гіпотеза не є сенсацією для вузького кола фахівців, проте її публічне обговорення знову порушує питання про те, наскільки стабільна реальність, у якій ми живемо.

Хибний вакуум: метафора яйця в мисці

Для наглядного пояснення фізики вдаються до простої аналогії. Уявіть яйце, що лежить на дні глибокої миски. З погляду спостерігача воно перебуває в стійкому рівноважному стані: щоб зрушити з місця, йому потрібно подолати стінку миски. Проте насправді нижче — підлога, і енергетично це положення є ще вигіднішим. У термінології квантової фізики поточний стан Всесвіту порівнюють із «хибним вакуумом»: він виглядає стабільним, але теоретично може перейти в «істинний вакуум» — стан із мінімально можливою щільністю енергії. Ключове слово тут — «теоретично», оскільки для переходу необхідно подолати енергетичний бар'єр, що відокремлює обидва стани.

Квантове тунелювання і бульбашка нового вакууму

Механізм, який дозволяє системі «просочитися» через бар'єр без додаткового притоку енергії, — квантове тунелювання. У рамках цього явища частина опиняється по інший бік потенціального бар'єра, не володіючи для цього класичною кінетичною енергією. Стосовно вакууму це означає, що в якійсь точці простору може спонтанно виникнути крихітна бульбашка нового вакууму — область, у якій фундаментальні константи, властивості матерії і навіть геометрія простору-часу відрізняються від тих, до яких ми звикли. Подальша доля цієї бульбашки визначається її внутрішніми параметрами: поверхневим натягом і різницею енергій між двома фазами.

Що станеться, якщо бульбашка почне рости

Комп'ютерні симуляції, проведені дослідниками, показують два принципово різних результати. Якщо поверхневий натяг домінує, а енергетичний виграш невеликий, бульбашка миттєво згортається і зникає без будь-яких спостережуваних наслідків. У протилежному випадку — коли енергетичний запас є достатнім — мікробульбашка починає розширюватися зі швидкістю світла, поглинаючи матерію і руйнуючи всі квантові поля на своєму шляху. За результатами моделювання, всередині такого утворення реальність повністю колапсує: звичні структури простору-часу перестають існувати. Принципова особливість сценарію полягає в тому, що фронт руйнування рухається зі швидкістю світла, тому жоден сигнал про наближення катастрофи не досягне спостерігача раніше за саму подію. Знищення за такої логіки було б абсолютно миттєвим і непередбачуваним для будь-кого всередині Всесвіту.

Як фізики намагаються оцінити стабільність Всесвіту

Пряма лабораторна перевірка гіпотези розпаду вакууму неможлива: масштаб явищ та енергетичні бар'єри багаторазово перевищують можливості будь-якого поточного чи планованого експерименту. Тому фізики працюють із непрямими методами. Центральним об'єктом уваги є маса бозона Хіггса — частинки, пов'язаної з механізмом порушення симетрії та формуванням мас елементарних частинок. Точні вимірювання цієї маси, а також інших параметрів Стандартної моделі дозволяють обчислити, чи перебуває наш вакуум у стійкому, метастабільному чи нестабільному стані. За наявними на сьогодні даними, Всесвіт може перебувати в метастабільному режимі, проте похибки вимірювань поки що не дозволяють зробити остаточний висновок. Паралельно досліджується ще один напрямок: пошук слідів крихітних бульбашок нового вакууму, які, згідно з однією з гіпотез, могли б виникати при зіткненнях чорних дір і потрапляти всередину них, не встигаючи розростися. У перспективі вчені сподіваються виявити непрямі свідчення такого процесу за характерним випромінюванням, пов'язаним з випаровуванням первинних чорних дір.

Чи варто панікувати

Попри драматичність описуваного сценарію, фізики, які обговорюють цю гіпотезу, одностайні в одному: підстав для тривоги у звичайної людини немає. Навіть якщо розпад вакууму є теоретично можливим, він становить процес, на який людство не здатне вплинути ані технічно, ані організаційно. Ймовірність спонтанного переходу в масштабах людського життя оцінюється як зникне мала, а сам процес, за визначенням, не піддається ані передбаченню, ані запобіганню. Таким чином, гіпотеза хибного вакууму залишається предметом фундаментальної фізики — важливою для розуміння меж застосовності наших теорій, але не більше.