У листопаді 2026 року в Герцогському музеї замку Фріденштайн у місті Гота (федеральна земля Тюрингія, Німеччина) відбулася подія, яку німецькі та міжнародні ЗМІ охрестили «найгучнішим мистецтвознавчим детективом останніх десятиліть». Під одним дахом знову зібрано п'ять ескізів Пітера Пауля Рубенса, виконаних олією на дубових панелях розміром близько 48–50 см заввишки та 63–65 см завширшки. Ці роботи не бачили одна одну понад 80 років: після розколу колекції у 1945 році їхні долі розійшлися по трьох континентах — від Москви до Нью-Йорка та Цюриха. Виставка «Рубенс у Готі. Втрата і повернення» стала результатом багаторічних пошуків, дипломатичних переговорів та юридичних процедур.

Антверпенське замовлення та пожежа 1718 року

Історія п'яти ескізів починається у 1620 році, коли Рубенс, вже визнаний одним із провідних майстрів європейського бароко, уклав контракт з орденом єзуїтів на створення монументального циклу з 39 святих образів і біблійних сюжетів для склепінь церкви святого Карла Борромео в Антверпені. За умовами договору живописець особисто розробляв ескізи, а перенесення композицій на стелю храму доручалося іншим майстрам. У 1718 році удар блискавки викликав пожежу, яка повністю знищила живописний цикл. Від масштабного проєкту вціліли лише підготовчі ескізи самого Рубенса. П'ять із них у наступні десятиліття придбав герцог Саксен-Готський для колекції замку Фріденштайн, який і сьогодні височіє над містом Гота.

Розкол 1945 року: трофеї та таємний продаж

Після закінчення Другої світової війни колекція була розділена. Ескізи «Святий Афанасій, що попирає Арія» та «Святий Василь» були вивезені радянськими військами до Москви як військові трофеї. На першому з них зображено святого Афанасія Александрійського, який попирає ногами поверженого Арія — богослова, чиї погляди призвели до найбільшого розколу в ранньому християнстві. На другому — святий Василь на повний зріст у єпископському вбранні та мітрі, зосереджено читає розгорнуту книгу; позаду нього — вита «соломонова» колона та янгол, що парить. Окремий артефакт, пов'язаний із цією історією, зберігається в Ермітажі: у його графічному кабінеті міститься оригінальний підготовчий набросок Рубенса до ескізу зі святим Афанасіем, виконаний чорною крейдою на папері.

Набагато більш заплутаним виявився шлях трьох інших робіт — «Святого Августина», «Святого Григорія Назіанзина» та «Пророка Іллі на золотій колісниці». Герцогська родина Саксен-Кобург-Гота таємно перевезла їх до родинного замку в Кобурзі, формально обґрунтовуючи переміщення необхідністю порятунку від наступаючої Червоної армії. Проте назад до Готи ці ескізи не повернулися: у 1951 році вони були незаконно продані через американських арт-дилерів у Нью-Йорку. На ескізі «Святий Августин» зображений у багатому єпископському вбранні, що дивиться на полум'яне серце в його руці; «Святий Григорій Назіанзин» пронизує єпископським жезлом антропоморфного персонажа, що уособлює єресь; а вбраний у яскраві червоні шати пророк Ілля з плащем, що майорить, спрямовується крізь клубочення темних хмар до божественного сяйва.

Дорога додому: від повернення НДР до угод у США та Швейцарії

Два ескізи, вивезені до Москви, були передані назад до музею Готи у 1958 році в рамках масштабної програми повернення культурних цінностей НДР. З трьома іншими роботами справа складалася значно складніше. Перший крок до возз'єднання колекції було зроблено у 2024 році, коли американський Buffalo AKG Art Museum погодився повернути «Святого Григорія Назіанзина». Ескіз «Пророк Ілля на золотій колісниці» був викуплений у США у приватного власника; точна сума угоди не розголошується, проте Художній фонд Ернста фон Сіменса, що профінансував купівлю, охарактеризував її як суму в «почасному мільйонному діапазоні». «Святий Августин» повернувся до Німеччини на правах довгострокової оренди, наданої швейцарською приватною колекцією Еміля Бюрле.

Виставка до 450-річчя Рубенса

Показ колекції приурочено до святкування у 2027 році 450-річчя від дня народження Пітера Пауля Рубенса. Представники фонду Сіменса та інші учасники багаторічної історії повернення ескізів висловили задоволення тим, що шедеври знову доступні публіці в Герцогському музеї Готи. Для Тюрингії та німецької музейної сфери возз'єднання п'яти робіт, розрізнених протягом восьми десятиліть, стало не лише реставраційним, а й символічним актом: колекція, що втратила цілісність у розпал геополітичних потрясінь середини XX століття, здобула її в епоху, коли питання реституції культурних цінностей знову перебувають у центрі міжнародного дискурсу.