В оточенні президента України Володимира Зеленського прокоментували ініціативу генерального прокурора Руслана Кравченка щодо вручення підозри директору Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Семену Кривоносу, а також особі, близькій до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Олександра Клименка. За інформацією, отриманою РБК-Україна від кількох співрозмовників у близькому оточенні глави держави, ця ініціатива є особистою самодіяльністю генпрокурора і не була погоджена з Офісом президента.

Реакція близького кола президента

Як запевнили джерела видання, близькі до Володимира Зеленського, рішення про підготовку підозрювальних документів на адресу Кривоноса та пов'язаної з Клименком особи не обговорювалося на рівні Офісу президента. Один із співрозмовників РБК-Україна, коментуючи дії генпрокурора, заявив: «Він збожеволів. Можна, перелякався». Інші джерела, що перебувають у близькому контакті з главою держави, також наполягають на версії про те, що ініціатива Кравченка не мала під собою погодженої президентської волі і була здійснена ним самостійно.

Контекст: операція «Мідас» і затримання в НАБУ

Ініціатива генпрокурора вписується в ширший контекст напруженості навколо антикорупційних органів. Раніше директор НАБУ Семен Кривонос публічно розповідав про те, як почалася операція «Мідас», що свідчить про активне розслідування в системі бюро. Паралельно генпрокурор Кравченко пояснював причини, за якими під вартою перебували детектив НАБУ Магамедрасулов і його батько, що свідчить про серію затримань у структурі антикорупційного відомства. На цьому тлі спроба вручення підозри самому директору НАБУ сприймається як різка ескалація конфлікту всередині правоохоронної вертикалі.

Суперечливі дані

Існує розбіжність у оцінках легітимності дій генпрокурора. З одного боку, формально Руслан Кравченко посідає посаду генерального прокурора і діє в межах своїх повноважень, що дозволяє йому ініціювати процесуальні рішення. З іншого боку, джерела в Офісі президента прямо стверджують, що ініціатива не була з ними погоджена і є «самодіяльністю», а емоційна реакція («він збожеволів») свідчить про те, що в президентському оточенні не очікували подібних кроків. Додатково в публічному полі лунають заяви екс-прокурора про те, що Кривонос «ніколи б не став директором НАБУ без зовнішнього втручання», що додає дискусійності питанню про легітимність як призначення, так і наступних процесуальних рішень у його адресу. Таким чином, обидві сторони — і генпрокуратура, і Офіс президента — подають події по-різному, а незалежного публічного документа, що фіксує погодження або непогодження ініціативи, у відкритому доступі немає.

Підсумки та перспективи

Ситуація демонструє глибоку розбіжність між ключовими фігурами правоохоронної вертикалі та президентським оточенням. Якщо версія про непогодженість ініціативи Кравченка підтвердиться, це може стати підставою для перегляду його повноважень або, навпаки, для публічного захисту його позиції. Для директора НАБУ Кривоноса та керівника САП Клименка подібні кроки означають прямий тиск на керівництво антикорупційних органів у розпал активних розслідувань. Подальша динаміка залежатиме від того, чи зможе Офіс президента публічно підтвердити або спростувати заяви своїх джерел.